Контроль популяцій рибоїдних птахів у ЄС із фокусом на баклана великого: політика, наука, методи та порівняння країн

Виконавче резюме

Баклан великий (Phalacrocorax carbo) у країнах ЄС перебуває під загальним режимом охорони птахів, а отже його навмисне вбивство, відлов, руйнування гнізд/яєць або значиме турбування загалом заборонені.  Водночас на рівні ЄС існує легальний «клапан» для винятків: стаття 9 Директиви про птахів дозволяє державам-членам застосовувати дерогації (в т.ч. летальні заходи) за суворих умов — насамперед за відсутності «іншого задовільного рішення» та за наявності підстав (зокрема запобігання «серйозній шкоді» для рибних господарств або охорона флори/фауни). 

За офіційними даними звітування держав-членів за статтею 12 Директиви про птахів (період 2013–2018) у ЄС-27 оцінювали близько 253 тис. гніздових пар і приблизно 549 тис. зимуючих особин баклана великого; ключовий гніздовий ареал — Балтійський регіон, тоді як найбільші зимові концентрації фіксують у західних і південних країнах (зокрема Франція, Італія, Іспанія).  Це принципово важливо для політики: більшість конфліктів у «зимових» країнах пов’язані з мігруючими птахами, тоді як «гніздові» країни впливають на генерацію популяції через управління колоніями (наприклад, обробка яєць). 

Наукові дослідження погоджуються, що баклан великий є ефективним рибоїдним хижаком зі значним добовим споживанням, яке коливається сезонно та індивідуально (в європейських оцінках — приблизно 200–700 г риби на добу із середнім близько 500 г; пік потреб — під час вигодовування пташенят).  Вплив на рибні ресурси є неоднорідним: найбільш переконливі докази «сильного ефекту» — локальні, для вразливих популяцій риб (особливо лососеві у малих/середніх річках, вугор європейський у певних системах, риба в ставковій аквакультурі та інтенсивно зариблюваних водоймах).  На масштабі великих басейнів причинно-наслідковий зв’язок між чисельністю баклана та довгостроковими трендами промислових запасів нерідко «розмивається» багатофакторністю (якість середовища, гідроморфологія, евтрофікація, температура, рибальський прес, інвазивні види тощо). 

Практика управління в ЄС характеризується високою варіативністю: від формалізованих національних/регіональних планів із квотами та обов’язковим моніторингом (наприклад, Швеція — національний план як «керівництво» для регіонів; Італія — регіональна відповідальність за дерогації; Франція — рамкові міністерські накази й департаментські ліміти) до більш децентралізованих схем через провінції/землі/автономні спільноти. 

Оцінка методів показує, що «одинокий» відстріл/вилучення без комплексу заходів часто дає лише тимчасовий ефект через поведінкову адаптацію та «підтягування» інших мігруючих груп у звільнені місця; у правовому полі це підсилює ризики оскаржень через недоведеність шкоди та непропорційність.  Найвища практична результативність зазвичай досягається в інтегрованих пакетах: (1) захист об’єкта (сітки/дроти/інженерні рішення) для аквакультури; (2) активне відлякування з мінімізацією звикання; (3) таргетований контроль (летальний або репродуктивний) лише там, де доведена шкода/ризик для охоронних видів риб, і за умови системного моніторингу. 

Нижче подано детальний огляд права і політик, наукових доказів, методів і порівняння підходів у вибраних країнах, а також рекомендації та практичний план моніторингу.

Методологія пошуку

Пошук проведено у лютому 2026 року з фокусом на: (1) нормативні акти ЄС і національні/регіональні документи (юридичні портали, офіційні урядові сайти), (2) авторитетні політико-аналітичні огляди та тематичні технічні керівництва, (3) оригінальні наукові дослідження й мета-аналізи щодо впливу баклана на рибні ресурси та екосистеми. 

Ключові запити охоплювали українські та англомовні терміни («great cormorant», «Phalacrocorax carbo», «Article 9 derogation», «cormorant ordinance», «egg oiling», «fishery losses», «aquaculture damage»), а також національні мови для підбору актів і рішень (франц. grand cormoran, швед. storskarv, нім. Kormoranverordnung, пол. kormoran, ісп. cormorán). 

Пріоритет джерел відповідає запиту користувача:

• ЄС і офіційне право: EUR-Lex (Директива про птахів), офіційні пояснення та пов’язані керівні документи, дані звітування за ст. 12. 
• Національні урядові джерела: Legifrance (Франція), Naturvårdsverket і рішення länsstyrelser (Швеція), Dziennik Ustaw/ELI (Польща), портали регіональних урядів/уповноважених органів (Італія, Іспанія), профільні природоохоронні агентства (Німеччина — приклад Баварії). 
• Наука: мета-аналізи, емпіричні роботи про предацію на лососевих/вугрі, біогеохімічні ефекти колоній, прикладні оцінки збитків. 
• Організації/платформи (додатково): технічний «toolbox» INTERCAFE, матеріали BirdLife International, Wetlands International, позиційні документи (для балансу й етики). 

Обмеження: не всі країни публікують агреговані «результати» (ефект на рибні запаси) у відкритому доступі; там, де офіційних даних про результати не знайдено, це прямо зазначено. 

Політики та регламенти ЄС і національні рамки

Право ЄС: загальний режим охорони та дерогації

Директива ЄС 2009/147/EC («Директива про птахів») встановлює загальну систему охорони всіх диких птахів, зокрема заборону навмисного вбивства/відлову, знищення гнізд і яєць, а також значимого турбування під час розмноження.  Баклан великий не належить до видів, дозволених для регулярного полювання (не включений в Додаток II), тому звичайний «мисливський сезон» як модель контролю в ЄС правово неможливий без внесення змін у право ЄС. 

Винятки можливі через статтю 9: держави-члени можуть відступати від заборон, якщо (а) немає іншого задовільного рішення, (б) застосовується одна з підстав (зокрема запобігання серйозній шкоді рибним господарствам/водам або охорона флори і фауни), і (в) виконані «технічні вимоги» (хто уповноважений, якими методами, де і коли, які ліміти та який контроль).  Держави-члени повинні щороку звітувати Єврокомісії про застосування дерогацій. 

Керівний документ щодо застосування статті 9 до баклана (підготований як «guidance» служб Єврокомісії) підкреслює, що дерогації є винятком, мають бути обґрунтовані «сильно і надійно» (особливо коли існують альтернативи), і не повинні призводити до нежиттєздатності популяції чи неприйнятного звуження ареалу. 

Фінансовий вимір: заходи з дерогацій (включно з компенсаціями втрат) можуть співфінансуватися з Європейського фонду морського, рибного та аквакультурного господарства (EMFAF), що фактично робить економіку управління частиною політики ЄС. 

Міжнародні угоди та статус збереження

На європейському рівні баклан великий оцінюється як вид з низьким ризиком зникнення (категорія Least Concern для Європи та ЄС), а в Європейському Червоному списку птахів наведено високу чисельність і загалом зростаючий тренд у відповідний період оцінювання.  Практичний наслідок: право й політика зосереджуються не на «порятунку виду», а на балансі між підтриманням сприятливого статусу популяції та зменшенням конфліктів із рибними ресурсами й аквакультурою. 

Як держави-члени «перекладають» право ЄС у практику: типові моделі

З узагальнення Європейської парламентської аналітики випливає, що процес авторизації дерогацій суттєво різниться між країнами, і часто делегується регіональному рівню.  На практиці в ЄС домінують три моделі:

Рамковий національний акт + локальні квоти/дозволи. Приклад — Франція (національний наказ задає умови, префекти/департаменти видають дерогації, встановлюються департаментські ліміти; діють географічні обмеження для уникнення плутанини підвидів). 

Федеральна/регіональна модель через «ординанси» або регіональні плани. Приклад — Німеччина: федеральний закон дає правову основу, а землі приймають «Kormoranverordnung»; обґрунтування та пропорційність часто стають предметом судових спорів. 

Національний план як guidance + рішення на рівні регіональних адміністрацій. Приклад — Швеція: національний план визначає цілі (збереження життєздатної популяції + мінімізація негативного впливу та конфліктів), але рішення про «захисне полювання» здебільшого у компетенції länsstyrelser. 

Наукові докази впливу баклана на рибні ресурси та екосистеми

Біологія, трофіка та масштаби споживання

Узгоджене в науково-прикладних оглядах твердження: баклан великий живиться майже виключно рибою, а добове споживання варіює приблизно в межах 200–700 г/добу із середнім близько 500 г/добу (зростає у період вигодовування молоді).  Такий рівень споживання робить оцінку впливу «масштабованою»: невеликі похибки в припущеннях про добове споживання та чисельність можуть суттєво змінювати оцінки «тонн риби», що часто лежить в основі конфліктних дискусій. 

У контексті ЄС-27 офіційно фіксують сотні тисяч зимуючих та сотні тисяч «пар» у період гніздування; це означає потенційно великі сумарні потоки біомаси, але екологічний і економічний ефект залежить від того, яку саме рибу (види/розміри/стадії) спожито та де саме. 

Динаміка популяції: від історичного переслідування до стабілізації та нового зростання

Балтійський регіон є показовим: у XIX–першій половині XX ст. баклан у багатьох районах був винищений як гніздовий птах; у 1960-х чисельність була низькою, а зростання з другої половини 1970-х пов’язують із охоронними заходами та зменшенням токсичного навантаження (DDT/PCB), що підтримується даними регіональних оцінок.  Для Балтики наводяться й сучасні «плато»/коливання (наприклад, у 2006–2012 повний облік давав стабілізацію в діапазоні ~155–170 тис. гніздових пар з коливаннями, пов’язаними із суворістю зим).  Водночас свіжіші національні дані (узагальнені в аналітиці Європарламенту) вказують на повторне збільшення балтійської гніздової популяції у 2020-х. 

xychart-beta
    title "Балтійський регіон: гніздові пари баклана (вибрані роки)"
    x-axis [1959, 1970, 1975, 1980, 1981, 1991, 2006, 2009, 2012]
    y-axis "Гніздові пари" 0 --> 170000
    line [3133, 2560, 3440, 4900, 6500, 51000, 156552, 166000, 159115]

Джерело чисел для 1959–1980 та 2006/2012: HELCOM; 2009 подано як середину опублікованого діапазону. 

Вплив на рибні ресурси: що саме доведено найкраще

Локально значуща предація на лососевих та інших вразливих рибах. Дослідження на річкових системах демонструють, що хижак може концентруватися на міграційних вузьких місцях (випуск смолтів, зимувальні ями, гирла, малі річки), що підвищує ризики для слабких популяцій.  Для Швеції офіційний національний підхід прямо формулює, що в «здорових» екосистемах вплив здебільшого малий, але стає помітнішим на локальних уже ослаблених/загрожених рибних популяціях. 

Вугор європейський. Європейські документи управління (наприклад, у Франції) прямо включають Anguilla anguilla до переліку видів риб, для яких за наявності «значимого доведеного впливу» можуть дозволятися втручання щодо баклана.  Наукові роботи показують, що баклан може бути істотним джерелом смертності вугра локально, але масштаб ефекту залежить від умов системи та тиску інших факторів (греблі, промисел, паразити, якість вод). 

Аквакультура і ставкові/зариблювані водойми. Для рибних ферм ефект часто найбільш «матеріальний» і вимірюваний (прямі втрати, травмування риби, стрес). У країнах ЄС це частіше веде до формальних схем дерогацій і/або компенсацій/підтримки, що відображено в європейських аналітичних і планувальних документах. 

Великомасштабні запаси (приклад Балтики). Європейська парламентська аналітика наводить приклад оцінки, за якою у датській частині Західної Балтики баклани можуть споживати до десятків мільйонів особин молоді тріски на рік, і підкреслює, що навіть у таких дискусіях консультативні органи розділені щодо ваги цього фактору порівняно з «станом екосистеми» та історичним переловом.  Це ілюструє ширшу науково-політичну проблему: одні й ті ж дані можуть підтримувати різні управлінські інтерпретації, якщо не зафіксовано спільні критерії «серйозної шкоди» і причинності. 

Екосистемні ефекти поза предацією: колонії як «пункти» біогеохімічного впливу

Окремий пласт досліджень стосується того, що колоніальні птахи концентрують поживні речовини (гуано), змінюючи ґрунти й рослинність на острівцях/узбережжях і потенційно впливаючи на трофічні стани прилеглих водойм.  Це важливо для політики, бо інколи локальні дії щодо колоній обґрунтовують не тільки рибальськими збитками, а й охороною середовищ існування або інших видів — тобто логікою «захист флори і фауни» у сенсі статті 9. 

Практичні методи контролю та їх оцінка

Нижче — огляд основних груп методів, з акцентом на ефективність, витрати, етичні та правові аспекти. У більшості реальних програм застосовується комбінація, а не «один інструмент». 

Відстріл та інші летальні заходи

Ефективність. Летальні заходи інколи дають швидкий короткостроковий ефект на конкретній ділянці (наприклад, біля знарядь лову або на невеликій річці), але їхня довгострокова результативність часто обмежена через мобільність виду: після «успішного» відлякування/вилучення можуть приходити інші особини, що підважує необхідність і пропорційність регулярних відстрілів.  Тому практичні керівництва наголошують, що відстріл є найрезультативнішим як компонент інтегрованої стратегії з іншими відлякувачами й заходами захисту риби. 

Витрати. Прямі витрати зазвичай середні/високі через потребу в персоналі, координації, контролі безпеки, звітуванні та потенційних судових витратах. Додатково існують транзакційні витрати «легалізації» дерогації (експертизи, доказова база, консультації). 

Етичні та правові ризики. Ключовий правовий ризик — невідповідність умовам статті 9 (не доведено «серйозну шкоду», не розглянуто альтернативи, нечіткі ліміти/контроль).  У Швеції національна позиція прямо підкреслює, що «популяційно-регулююче полювання», відірване від шкоди, не допускається; також зазначено, що фактично рідко вибирають навіть 50% виданих лімітів, і це ставить під сумнів ефект від простого збільшення квот. 

Управління розмноженням і колоніями: оліювання яєць, знищення кладок/гнізд

Ефективність. Оліювання яєць (або інші методи припинення розвитку ембріона) вважається поширеною практикою управління чисельністю у колоніях, особливо там, де потрібно обмежити формування нових колоній.  Водночас навіть при високому охопленні колоній можливі компенсаторні процеси (переміщення на інші місця, зміни в виживанні) і вплив інших екологічних чинників, тому результати слід оцінювати через моніторинг, а не «за замовчуванням». 

Витрати. Локально це може бути дешевше за системний відстріл, але сильно залежить від доступності гнізд: для деревних колоній зростає складність і ціна доступу. 

Етика. Практичні керівництва описують оліювання як більш «гуманне» та ефективне порівняно з видаленням яєць, бо дорослі продовжують насиджування і не формують нову кладку того ж сезону (що зменшує потребу повторних руйнівних втручань). 

Відлякування (акустичне, візуальне, активна присутність людей)

Ефективність. Відлякування часто працює, коли: (а) об’єкт малий/середній, (б) є альтернативні місця живлення для птахів, (в) заходи непередбачувані й комбіновані, і (г) є активний оператор (людська присутність).  Для великих акваторій ефективність зазвичай падає, а звикання може виникати швидко при надмірно частому використанні одних і тих самих засобів. 

Витрати. Часто це трудомісткий підхід (патрулювання, постійні зміни засобів), тому сукупні операційні витрати можуть бути високими навіть при низькій ціні «обладнання». 

Право. Відлякування теж може підпадати під заборону «навмисного турбування» у критичні періоди, якщо воно значиме; отже, у частині контекстів може потребувати дозволу як форма дерогації. 

Зміна середовища та «захист риби» (ексклюзія і дизайн об’єкта)

Для аквакультури і ставів найбільш прикладним є підхід «зробити рибу недоступною»: сітки, дротові системи, інженерні зміни берегів/виходів, мінімізація «зручних» місць посадки/сушіння птахів. Практичні керівництва підкреслюють, що подібні методи часто мають кращу співвідносність «ефект/ризик права», бо не потребують вбивства, але потребують коректного дизайну та обслуговування. 

Репопуляція (зариблення) та рибогосподарські заходи

Зариблення часто використовується як «відновлювальний» захід, але має подвійний ефект: воно може збільшувати доступність риби та приваблювати хижаків до точки випуску.  Практично це означає, що зариблення має сенс як частина ширшого дизайну: вибір місця/часу випуску (уникнення пікової присутності бакланів), створення укриттів для молоді, контроль інших смертностей, та оцінка ефекту через польові індикатори (виживання/рекрутмент), а не тільки за обсягом випущеної риби. 

Компенсації рибалкам/аквакультурі та співфінансування

Європейський підхід визнає, що частина збитків і заходів може компенсуватися/співфінансуватися (зокрема через EMFAF), а сучасні європейські плани управління прямо включають «оцінку шкоди і компенсації» як структурний елемент системи.  Це найменш конфліктний з етичного боку інструмент, але він потребує: (1) стандартизованих протоколів оцінки шкоди (включно з травмуванням риби і вторинними втратами), (2) аудитів, щоб уникати «морального ризику», і (3) зв’язку з вимогами профілактики (наприклад, компенсація лише за наявності базових засобів захисту). 

Узагальнена схема прийняття рішень для дерогацій (практичний «мінімум» відповідності праву)

flowchart TB
    A["Скарга/конфлікт: рибні втрати або ризик для охоронних риб"] --> B["Збір доказів: локальні дані про чисельність, місця годівлі, збитки"]
    B --> C{"Є 'серйозна шкода'<br/>або доведений значимий вплив<br/>на вразливі види риб?"}
    
    C -- Ні --> D["Нелетальні заходи + моніторинг<br/>(без дерогації або з мінімальною)"]
    
    C -- Так --> E{"Є інше задовільне рішення?<br/>(сітки/ексклюзія, відлякування,<br/>зміна практик, укриття тощо)"}
    
    E -- Так --> F["Впровадити альтернативи<br/>+ оцінити ефект"]
    
    E -- Ні --> G["Дерогація за ст. 9:<br/>чіткі межі місця/часу/методів,<br/>ліміти, контроль, звітування"]
    
    G --> H["Таргетована реалізація:<br/>відстріл/управління яйцями/комбінації"]
    
    H --> I["Обов’язковий моніторинг і річний звіт;<br/>корекція або зупинка при ризику<br/>для статусу популяції"]

Логіка «немає іншого задовільного рішення» та вимоги до змісту дерогації прямо описані в керівництві щодо статті 9 і відображені у практиці країн ЄС. 

Порівняння підходів у вибраних країнах ЄС

Узагальнюючі дані про розподіл гніздування/зимівлі

Офіційна картина (ЄС-27, 2013–2018): близько 253 тис. гніздових пар і ~549 тис. зимуючих; Балтійський регіон — ключовий для гніздування, а захід/південь — для зимівлі. 

Порівняльна таблиця країн

Примітка: у багатьох випадках «результати» (зміни рибних запасів, економічний ефект) не публікуються у вигляді офіційних оцінок ефективності; тоді вказано «немає відкритих офіційних даних».

Рекомендації та план моніторингу

Рекомендації для політики та практики

Стандартизувати доказову базу «серйозної шкоди» та причинності. На рівні ЄС уже існує guidance щодо статті 9, але практика показує розрив між «наявністю конфлікту» та юридично стійким доведенням шкоди. Рекомендація: уніфіковані мінімальні протоколи (до/після, контрольні ділянки, оцінка альтернатив), щоб дерогації були менш вразливі до судових оскаржень і більш придатні для оцінки ефекту. 

Перейти від «кількість добутих птахів» до «захищений об’єкт/функція». У багатьох системах проблема полягає не у загальній чисельності баклана, а у концентрації в часі/просторі на вразливих ділянках. Мета має формулюватися як: «зниження смертності смолтів на X% у контрольному відрізку», «зменшення втрат у ставі до Y», «покращення статусу конкретного виду риб» — а не як «зменшити чисельність бакланів». 

Пріоритет нелетальних заходів і «доказ неефективності» перед летальними. Це одночасно знижує правові ризики (умова «немає іншого задовільного рішення») і етичну напругу. Для аквакультури — ексклюзія/інженерні рішення; для річок — активне відлякування з ротацією засобів і контроль «звикання». 

Якщо летальні заходи застосовуються — робити їх таргетованими, короткими та інтегрованими. Емпірична й прикладна література вказує, що відстріл як частина пакета може підвищувати ефективність відлякування, але сам по собі часто заміщується міграцією інших особин. Отже: обмежувати простір/час, поєднувати з захистом об’єкта та відлякуванням, і мати чіткі тригери зупинки (падіння чисельності нижче порогів). 

Компенсації — лише разом із профілактикою та верифікацією. Використовувати можливості співфінансування (де доречно), але будувати систему на прозорих актах збитків і вимогах до запобігання (сітки, охорона, моніторинг). 

Транскордонна координація для мігруючих популяцій. Той факт, що зимуючі країни отримують значну частку птахів із балтійських колоній, означає, що «суто локальні» рішення можуть мати обмежений ефект. Інструментами тут є обмін даними (кільця/мітки, обліки), узгодження підходів до колоній і уніфікація звітування. 

flowchart LR
    A["Балтійський гніздовий ареал<br/>(висока частка гніздових пар)"] --> B["Осіння міграція"]
    B --> C["Зимівля в західних/південних країнах<br/>(високі зимові концентрації)"]
    C --> D["Локальні конфлікти з рибальством<br/>та аквакультурою"]
    D --> E["Дерогації/заходи на місцях<br/>(відлякування, ексклюзія, таргетований контроль)"]
    E --> F["Звітування й адаптивне коригування"]
    F --> A

Розподіл «гніздування — зимівля» і роль міграцій як пояснення конфліктів узагальнені в офіційній аналітиці Європарламенту. 

Короткий план моніторингу та індикатори успіху

План нижче сумісний з логікою статті 9 (потреба контролю/звітності), а також з практикою країн, де в рішеннях вимагають регулярної звітності та даних про шкоду/вплив. 

timeline
    title Ключові віхи даних і політики щодо баклана в Європі
    1970s : Початок стійкого зростання після посилення охорони та зниження токсичного навантаження
    2006 : Пан’європейський облік гніздових пар (важливий базис для трендів)
    2008 : Європарламент закликав до європейського плану управління
    2012-2013 : Пан’європейські підходи до обліків і міграційних аналізів (nest + winter roost)
    2025 : Нові рамкові рішення на національному рівні в окремих країнах (приклад: Франція — оновлення наказів)
    2026 : Актуалізація національних планів/позицій (приклад: Швеція — оновлена сторінка нацплану)

Підґрунтя для таймлайну: історичні дані та узагальнення щодо обліків і правового контексту.