Українська рибна галузь стоїть на межі колапсу. Замість очікуваного розвитку та реформ, підприємці стикаються з тиском, правовою невизначеністю та спробами переділу водних ресурсів, що нагадують “дерибан” землі. Дії прокуратури, Міністерства аграрної політики та продовольства (Мінагрополітики) та Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (ДАРГ) викликають глибоке занепокоєння та обурення серед рибників. Ситуація загрожує не лише багатомільйонними збитками для держави, але й підриває продовольчу безпеку країни.
СТРГ: Кістка в горлі чи надія на відродження?
В епіцентрі конфлікту опинилися Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ) – унікальна форма господарювання, створена науковцями для ефективного використання водних об’єктів комплексного призначення. Йдеться про водосховища, які не підлягають традиційній оренді через їх стратегічне значення (наприклад, для роботи ГЕС чи меліоративних систем).
Головна місія СТРГ – це не просто вилов, а реалізація продовольчої програми для збільшення рибних запасів країни. Це досягається через компенсаторне зариблення: користувачі інвестують власні кошти у відтворення біоресурсів, а потім здійснюють промисловий вилов, не завдаючи шкоди місцевим видам. Фактично, СТРГ покликані підтримувати ту продовольчу базу, яку б мала забезпечувати аквакультура, даючи українським підприємствам шанс вийти на європейські ринки.
Прозорість діяльності СТРГ підтверджується регулярною звітністю. Проте, за словами рибників, зараз відбувається спроба “роздерибанити” водні об’єкти загальнодержавного значення руками прокуратури, яка, на їхнє переконання, діє в інтересах певних чиновників, зокрема з ДАРГу. Існує думка, що таким чином прагнуть штучно дискредитувати СТРГ, хоча саме вони створювалися для підтримки продовольчої безпеки. При цьому, змішування діяльності аквакультурників з промисловиками, які працюють за квотами, рибники вважають неприпустимим, підозрюючи, що це може бути схемою для легалізації браконьєрської діяльності.
Законодавчі “гойдалки” та тиск на бізнес
Тривожні тенденції в галузі спостерігаються не перший рік. Рибники говорять про системний тиск та спроби знищити СТРГ як форму господарювання. Вони підозрюють, що правоохоронні органи, можливо, за вказівкою ДАРГу та Мінагрополітики, намагаються узаконити “дерибан” водосховищ по всій країні. Це, на їхню думку, відбувається через подання до судів позовів, де об’єднані територіальні громади (ОТГ) фігурують як власники земельних ділянок під водними об’єктами, хоча право власності на них не було набуте законним шляхом.
Історія із Законопроєктом 8119 стала яскравим прикладом непродуманих та шкідливих ініціатив. Хоча Президент Володимир Зеленський наклав на нього вето через невідповідність Конституції та створення дискримінаційних умов, сама спроба його проштовхнути викликала обурення. Рибники називали його “замилюванням очей” та “абсурдом”, стверджуючи, що він не стимулював розвиток, а гальмував галузь. Вважалося, що його мета – ліквідувати спецрежим СТРГ для перепродажу розвинутих господарств через аукціони та сумнівні “інвестиційні договори”.
На жаль, вето не зупинило спроб “реформувати” галузь подібним чином. З’явився Законопроєкт 12384, який, по суті, є дещо зміненою версією 8119. Він пройшов перше читання у Верховній Раді, але, на думку багатьох експертів та учасників ринку, його чекає та ж доля, що й попередника. Ці законодавчі ініціативи, часто пов’язувані з діяльністю ГО “Офіс ефективного регулювання” (BRDO), разом із постановою КМУ №1347, передбачають впровадження електронних аукціонів та тотальну цифровізацію. Однак, замість прозорості та ефективності, це призвело до технічних збоїв системи “еРиба”, створення бар’єрів для малих та середніх підприємств та посилення тиску на рибогосподарства.
Голос із передової: Коментарі Сергія Горбаченка
Ситуацію яскраво ілюструє досвід Сергія Горбаченка, офіцера ЗСУ та керівника рибогосподарського підприємства “Білоцерківське нижнє водосховище”. З 2018 року він змушений захищати своє водосховище на річці Рось від спроб “дерибану”. Отримавши у 2019 році дозвіл на СТРГ на 10 років, він два роки інвестував власні кошти у зариблення та охорону. Однак у 2023 році, після демобілізації, його господарство стало об’єктом, за його словами, рейдерської атаки.
Горбаченко вважає дії прокуратури, ДАРГу та Мінагрополітики “банальним економічним вбивством”, спрямованим на відбирання результатів праці та інвестицій. Він з гіркотою зазначає, що “зелені мародери” намагаються заволодіти інвестиціями СТРГшників, користуючись адмінресурсом.
“Прокурори-інваліди розповідають, що нам треба робити…” – обурюється Горбаченко, наголошуючи на тиску з боку прокуратури, яка вимагає оренди, ігноруючи законність СТРГ. Він стверджує, що судові позови часто є сфальсифікованими.
Щодо законодавчих ініціатив, Горбаченко називає їх “димовою завісою для створення корупційної складової”. Він переконаний, що вони спрямовані на перерозподіл багатомільярдного ресурсу.
“Відставки – піррова перемога”, – коментує Горбаченко звільнення деяких чиновників. Він вважає, що це не змінить ситуації, оскільки корінь проблеми – у системному підході. Він також критикує участь організацій на кшталт BRDO у формуванні регуляторної політики, що, на його думку, створює механізми для рейдерських атак.
Вирішення проблеми, на думку Горбаченка, лежить у законодавчому врегулюванні прогалин. Він закликає судову гілку влади навести лад та наполягає, що саме користувачі СТРГ повинні брати участь у створенні нової регуляторної політики.
Погляд експерта: Коментарі Любомира Гайдамаки
Любомир Гайдамака, голова ГС “Риба України”, підтверджує, що президентське вето на законопроєкт 8119 було закономірним. За його словами, законопроєкт був незрозумілим і не вирішував жодних питань.
“Все це завершилося фіаско”, – констатує Гайдамака. Скасування наказу та інструкції №4, що регулювала СТРГ, без адекватної заміни, призвело до того, що велика частина господарств зараз фактично працює нелегально.
Гайдамака критикує відсутність досягнень у галузі протягом 14 років, пояснюючи це “непрофесіоналами” при владі. Він заявляє, що лише 10% риби в державі є легальною, решта 90% – “в тіні”. “Нормально працюють лише бариги”, – зауважує він.
Він вважає, що судові позови стали можливими через те, що ДАРГ не оформив права постійного користування водними об’єктами за державою. Пропонує врегулювати це наказами, постановами та закласти основи в рибогосподарському кодексі, як у ЄС.
Чому цю систему потрібно терміново змінювати?
Поточна ситуація в рибній галузі України несе в собі низку системних загроз:
- Загроза продовольчій безпеці: Руйнування інфраструктури СТРГ ставить під удар державну продовольчу програму. Україна імпортує близько 90% риби, і подальше знищення вітчизняного виробництва може призвести до 100% залежності.
- Багатомільйонні збитки: Рейдерські атаки вже завдали значних збитків. Подальші непродумані “реформи” лише погіршать ситуацію.
- Правовий вакуум та корупція: Після ліквідації Інструкції №4 галузь залишилася без чіткого регулювання. Нові ініціативи, на думку багатьох, не вирішують проблем, а створюють “корупційну складову”.
- Саботаж та мародерство в умовах війни: Дії, спрямовані на знищення успішних підприємств, особливо під час воєнного стану, розцінюються як мародерство.
- Ілюзія міжнародних інвестицій: Розмови про інвестиції в умовах корупції та нестабільності рибники називають “пшиком”.
- Судові прецеденти та міжнародні наслідки: Рішення судів часто підтверджують безпідставність позовів до СТРГ. Звернення до Європейського суду можуть призвести до відповідальності держави.
Шляхи виходу з кризи
Для виходу з цієї складної ситуації необхідно вжити комплексних заходів:
- Чітке законодавче визначення СТРГ: Поняття СТРГ та порядок їх функціонування мають бути чітко прописані в основному законі.
- Державна підтримка, а не перешкоди: Держава повинна створювати сприятливі умови для розвитку галузі.
- Розробка Рибогосподарського кодексу: Важливо розробити профільний кодекс, орієнтуючись на найкращі практики ЄС, але з урахуванням українських реалій.
- Професіоналізм та залучення практиків: Найголовніше – усунути від прийняття ключових рішень непрофесіоналів та залучити до формування галузевої політики тих, хто безпосередньо працює в галузі.
Лише спільними зусиллями держави, бізнесу та громадськості можна вивести українську рибну галузь з кризи, забезпечити її сталий розвиток та гарантувати продовольчу безпеку країни.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.