Українська аквакультура та промисел живуть у парадоксі. Держава звітує про «стабільність», але споживач бачить інше: річкової риби меншає, ціни в магазинах наздоганяють свинину, а галузь дедалі глибше йде в тінь. Чому так стається?

Спілка «Риба України» провела комплексний аналіз ситуації. Ми знайшли корінь зла: це токсичний мікс із застарілої статистики, яка не бачить реальності, схем із фіктивним зарибленням та грабіжницької економічної моделі, де національне багатство роздають за копійки, а отримані мільйони “закопують” у бруківку.

Ми пропонуємо розібратися, як працює ця система, і даємо чіткий план її порятунку.

Частина 1. Статистика, яка не бачить реальності: чому держава рахує «паперову рибу»

Фундаментом будь-якої цивілізованої економіки є дані. Неможливо управляти тим, що ти не можеш порахувати. Українська аквакультура та промислове рибальство роками живуть у викривленому дзеркалі державної статистики, яка була створена для планової радянської економіки і абсолютно не відповідає ринковим реаліям 2026 року.

Спілка «Риба України» проаналізувала ключовий документ, за яким держава «бачить» галузь — «Методологічні положення державного статистичного спостереження “Рибогосподарська діяльність”» (затверджені наказом Держстату від 02.12.2025 № 218).

Висновки невтішні: поки світ переходить на блокчейн та цифрову простежуваність, ми продовжуємо заповнювати папірці, які не мають жодної цінності для економічного аналізу.

1. Проблема «Коду №1»: як звалити все в одну купу

Найбільш кричущим доказом застарілості системи є класифікація районів промислу. Згідно з Додатком 4 до Методологічних положень, держава детально розрізняє вилов у світовому океані, але повністю ігнорує структуру внутрішнього виробництва.

Погляньте на офіційну таблицю кодів, яку використовує Держстат:

Таблиця 1. Витяг з Додатка 4 (Перелік районів промислу)

Назва району промислу	Код	Коментар Спілки
Аквакультура	1	Вся галузь — це один рядок!
Внутрішні водні об’єкти	2	Промисловий вилов у річках
Азовське море	3	Промисел
Чорне море	4	Промисел
Зона Середземного моря	5	Океанічний промисел
…	…	…
Тихий океан, Антарктика	23	Океанічний промисел

Що це означає на практиці?
Для державної системи статистики немає жодної різниці між:

Дідусем, який вирощує 500 кг коропа у ставку на городі;
Сучасною форелевою фермою, яка вирощує 100 тонн риби в бетонних басейнах;
Високотехнологічною установкою замкненого водопостачання (УЗВ/RAS), яка інвестувала мільйони доларів в обладнання;
Садковим господарством у морі.

Усі вони йдуть під загальним кодом «1».
Наслідок: Держава не може оцінити ефективність технологій. Ми не знаємо реальної собівартості, енергоефективності чи продуктивності галузі. Ми не можемо розробити програми підтримки для RAS-ферм (наприклад, компенсацію електроенергії), тому що статистика їх просто «не бачить».

2. «Посмертний» облік: чому дані завжди застарілі

Сучасний ринок вимагає оперативності. Рітейл хоче знати походження партії сьогодні. Ветеринар хоче бачити спалах хвороби сьогодні.
Але згідно з Розділом IV Методологічних положень, звітність подається раз на рік.

Таблиця 2. Часовий розрив у звітності

Етап	Термін згідно з документом	Реальна ситуація
Подача даних	Не пізніше 20 січня року, наступного за звітним.	Риба була вирощена і з’їдена ще у березні минулого року.
Обробка даних	Протягом року.	Дані агрегуються вручну або напівавтоматично.
Публікація	Грудень наступного року (передача в Євростат).	Світ отримує інформацію про українську рибу з затримкою у 2 роки.

Висновок: Ця форма не є інструментом простежуваності (traceability). Вона фіксує історію, яку неможливо перевірити. Якщо у червні на ринку з’явилася тонна незаконно виловленої риби, річний звіт у січні ніяк не допоможе це виявити.

3. Бюрократичний футбол: «Це не наші цифри»

Ще однією шокуючою деталлю є те, що Держстат фактично самоусунувся від контролю за достовірністю даних в аквакультурі.
На запит Спілки «Риба України» щодо надання даних виробництва, Державна служба статистики надала офіційну відповідь (лист № 7 від 26.01.2026).

Цитата з листа Держстату:“Форма № 1А-риба (річна)… була скасована. На цей час… інформація збирається за формою № 1А-аквакультура (річна). Водночас повідомляємо, що зазначені вище форми є адміністративною звітністю, збирання та формування інформації якої здійснює Держрибагентство… Запит направлено за належністю до Держрибагентства”.

Що це означає:

Відсутність стандартів: Статистика аквакультури не є частиною національної системи статистики. Це «відомчі папірці». Держстат не перевіряє їх за своїми суворими методиками.
Конфлікт інтересів: Держрибагентство саме видає дозволи, саме контролює і саме збирає статистику. Це створює ідеальні умови для маніпуляцій показниками («намалювати» ріст галузі на папері).
Недоступність: Щоб отримати елементарні цифри, бізнес та громадськість змушені писати запити і чекати тижнями, замість того щоб бачити дашборди в реальному часі.

4. Біологічна плутанина

У Додатку 3 до Методологічних положень наведено перелік видів водних біоресурсів. Він містить сотні кодів, які часто не відповідають товарній номенклатурі.

Наприклад:

Код 413 — Осетер;
Код 415 — Стерлядь;
Код 427 — Бестер.

Але сучасна аквакультура вирощує складні гібриди (російсько-ленський, адріатичний осетер тощо). Фермери часто не знають, куди вписати свою рибу, і ставлять код «інші». Як наслідок, Україна — потужний виробник чорної ікри — у світовій статистиці виглядає блідо, бо значна частина елітної риби губиться у графі «інше».

Рішення: Чому законопроєкт №9545 безальтернативний

Ми не можемо ремонтувати цю систему — її треба замінити. Законопроєкт №9545 про простежуваність пропонує перехід від «статистики валу» до «цифрового паспорта партії».

Таблиця 3. Порівняння старої та нової системи

Параметр	Поточна система (Форма 1А)	Пропонована система (№9545)
Об’єкт обліку	Тонни риби «навалом» за рік	Партія продукції (Batch ID)
Ідентифікація	Відсутня (знеособлена риба)	Унікальний QR-код / ID партії
Час фіксації	Раз на рік (постфактум)	В момент події (вилов/продаж)
Зв’язок з грошима	Немає (середні ціни)	Інтеграція з ТТН та е-Чеком
Перевірка	Неможлива (паперовий звіт)	Автоматична (баланс мас)

Висновок Частини 1:
Доки ми користуємося методикою 2025 року з підходами 1980-х, ми будемо мати «паперову рибу». Держава не бачить реального ринку, а чесний бізнес змушений конкурувати з тінню, яку ця статистика надійно приховує.

Частина 2. СТРГ та ілюзія відновлення: анатомія схеми «паперового зариблення»

Якщо статистика — це «очі» галузі, то Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ) — це її «руки». І, на жаль, ці руки занадто часто виявляються нечистими.

Офіційно Режим СТРГ — це цивілізований механізм: підприємець бере водойму в користування, зобов’язується її зариблювати (відновлювати ресурс), а натомість отримує право виловлювати товарну рибу.
Але через відсутність простежуваності та контролю, цей інструмент перетворився на масштабний конвеєр легалізації браконьєрства.

1. Як працює схема: покроковий розбір

Спілка «Риба України» проаналізувала типовий алгоритм зловживань. Корупція тут ховається не в тіні, а в офіційних документах.

Таблиця 1. Порівняння: Як має бути vs Як це працює насправді

Етап	Законна процедура	Тіньова схема (Реальність)
1. Купівля малька	Користувач купує реальний рибопосадковий матеріал у розплідника. Отримує накладну та ветсвідоцтво.	Користувач купує пакет документів (накладну) у «дружнього» рибгоспу. Фізично риба не переміщується або купується мізерна частка (10% для вигляду).
2. Зариблення	Спецтранспорт везе живу рибу. Комісія (патруль, екологи, громада) фіксує випуск риби у воду, зважує її. Складається Акт.	Комісія підписує Акт вселення «в кабінеті» або на березі, дивлячись на порожню воду (чи на кілька показових відер). У звіти йде цифра «вселено 50 тонн».
3. Отримання лімітів	Наука розраховує: якщо ви запустили 50 тонн малька, то через 2 роки він виросте, і ви зможете виловити 300 тонн товарної риби.	Держрибагентство бачить Акт на 50 тонн і офіційно видає квоту на вилов 300 тонн. Документ на вилов отримано легально.
4. Вилов (Промисел)	Користувач ловить ту рибу, яку виростив (наприклад, товстолоба).	Користувач виходить на воду і виловлює все підряд: дикого сазана, щуку, ляща. У журналі це записується як «продукція аквакультури» згідно з квотою.

Результат: Водойма виснажується (бо рибу не запустили, а дику виловили), держава отримує фіктивні звіти про «успішне зариблення», а ринок завалений рибою невідомого походження.

2. Економіка брехні: чому вигідно купувати «папір»

Чому бізнес іде на ризик? Тому що економічна вигода від фальсифікації сягає тисяч відсотків.

Давайте порахуємо. Для прикладу візьмемо товстолоба (найпопулярніший об’єкт СТРГ).

Таблиця 2. Калькуляція прибутку тіньової схеми (на прикладі 10 тонн малька)

Стаття витрат / доходів	Чесний шлях (Реальне зариблення)	Тіньовий шлях («Паперове зариблення»)
Вартість малька (10 т)	~ 1 000 000 грн (по 100 грн/кг)	0 грн (риба не купується)
Вартість «документів»	0 грн	~ 50 000 – 100 000 грн (хабар/купівля накладної)
Логістика (спецтранспорт)	~ 100 000 грн	0 грн
Ризики (загибель, хвороби)	Високі (відхід 20-30%)	Відсутні (папір не хворіє)
ВИТРАТИ РАЗОМ	~ 1 100 000 грн	~ 100 000 грн
Отримане право на вилов	Ліміт на ~60-70 тонн дорослої риби	Ліміт на ~60-70 тонн дорослої риби
Фактичний вилов	Те, що виросло	Браконьєрський вилов дикої риби сітками
Виручка (по 40 грн/кг)	~ 2 800 000 грн	~ 2 800 000 грн
ЧИСТИЙ ПРИБУТОК	1 700 000 грн	2 700 000 грн

Висновок: «Паперовий» фермер заробляє на мільйон гривень більше і не несе жодних ризиків. Чесний підприємець, який реально витратився на малька і пальне, стає неконкурентоспроможним, бо його собівартість у 10 разів вища.

3. «Детектор брехні» від Спілки: методика аудиту

Як довести ці факти юридично? Спілка «Риба України» розробила методику перехресного звіряння даних, яку ми зараз реалізуємо через офіційні запити.

Ми називаємо це «Баланс Малька».

Логіка проста: неможливо вселити у водойми більше риби, ніж її було вирощено в країні.

Таблиця 3. Матриця перевірки (Дані, які ми витребовуємо)

Джерело даних (Дебет)	Джерело даних (Кредит)	Індикатор корупції
Форма 1А-аквакультура (Розділ реалізація) Скільки розплідників звітували про продаж малька?	Акти вселення СТРГ Скільки користувачі СТРГ звітували про запуск малька?	Якщо Кредит > Дебет, різниця — це обсяг фіктивного зариблення.
Митна база (Імпорт) Скільки завезли малька з-за кордону?

Приклад: Якщо всі розплідники України звітують, що виростили 500 тонн зарибку, а користувачі СТРГ приносять акти, що вони запустили 1500 тонн — це означає, що 1000 тонн зарибку (66%) існує лише на папері.

Це дасть нам залізобетонні підстави вимагати скасування режимів СТРГ для порушників та відкриття кримінальних проваджень.

4. Рішення: Цифровий ID партії (Законопроєкт №9545)

Чому ця схема можлива зараз? Бо між розплідником і водоймою — “чорна діра”.

Законопроєкт №9545 про простежуваність ліквідує цю схему технічно:

Народження ID: Розплідник реєструє партію малька в системі ЄДЕСГ. Генерується унікальний цифровий код.
Транзакція: При продажу цей код передається покупцю (користувачу СТРГ).
Гасіння: При зарибленні код “гаситься” (списується) в присутності інспектора з геолокацією.
Неможливість підробки: Система не дозволить сформувати Акт зариблення, якщо у користувача на балансі немає активного цифрового коду купленої партії.

Немає коду в системі — немає зариблення. Немає зариблення — немає квот на вилов.

Без впровадження цієї системи ми й надалі будемо фінансувати “повітря”, вбиваючи залишки екосистеми наших річок.

Частина 3. Економіка абсурду: карась по 90 копійок і мільйони, закопані в асфальт

Якщо попередні частини нашого розслідування стосувалися «віртуальної» реальності (статистики та паперових звітів), то ця частина — про цілком реальні гроші. І про те, як неефективна державна політика перетворює національне багатство на копійки, а отримані мільйони — розчиняє у нецільових витратах.

Спілка «Риба України» співставила ціни на аукціонах із ринковими реаліями, а також прослідкувала шлях кожної сплаченої гривні до обласних бюджетів. Результати шокують.

1. «Аукціон небаченої щедрості»: кейс 91 копійки

Держава запровадила електронні аукціони на промисловий вилов. Це правильний крок до прозорості. Але формула розрахунку стартової ціни залишилася архаїчною — вона базується на ставках збору, які не переглядалися роками.

Розглянемо конкретний лот із системи «Прозорро.Продажі», який є дзеркалом усієї системи.

Лот № PRD4MACRO2026

Предмет: Право промислового вилову в пониззі річки Дністер та Дністровському лимані.
Ресурс: Переможець отримав квоту на вилов 379,6 тонн риби (основа — карась сріблястий, а також судак, сазан, щука, сом).
Фінальна ціна торгів: 344 444 грн.

Зробимо елементарну математичну дію:

344444 грн÷379600 кг=0,91 грн344444 грн÷379600 кг=0,91 грн

Висновок: За право вилучити з природи 1 кілограм риби бізнес платить державі 91 копійку.
У той же час:

Ціна карася на опті: ~40–50 грн/кг.
Ціна карася в супермаркеті: 120–140 грн/кг.

Розрив між тим, що отримує власник ресурсу (Народ України), і тим, що платить кінцевий споживач, становить більше 100 разів. Це не ринкова економіка — це легалізоване розграбування ресурсу.

2. Географія грошей: Хто отримує мільйони?

Але навіть за таких мізерних ставок, завдяки великим обсягам вилову, галузь генерує значні кошти. Ми підняли звіти Держказначейства за 2021–2025 роки.

Увага! Гроші за спецвикористання водних біоресурсів (код 2.03.07.07 та суміжні) надходять напряму до Обласних бюджетів.

Динаміка зростання надходжень (по всіх областях сумарно):

2021 рік: 12,3 млн грн
2022 рік: 12,6 млн грн
2023 рік: 94,8 млн грн (Ефект запуску аукціонів 🚀)
2024 рік: 58,7 млн грн
2025 рік: 41,9 млн грн (дані поточні)

За 5 років рибалки сплатили до місцевих бюджетів понад 220 мільйонів гривень.

3. Рейтинг областей-бенефіціарів (Таблиця правди)

Куди саме пішли ці гроші? Ми склали детальний рейтинг областей, які найбільше заробили на рибалках.

Таблиця 1. ТОП-5 областей за надходженнями від рибного промислу (грн)

Місце	Область (Розпорядник коштів)	2023 рік (пік)	2024 рік	2025 рік (поточ.)	РАЗОМ (за 3 роки)
🥇	Черкаська обл. (Кременчуцьке вдсх)	42 822 987	12 197 558	14 311 427	~ 69,3 млн
🥈	Одеська обл. (Дунай, Дністер, лимани)	16 168 247	20 327 755	8 048 935	~ 44,5 млн
🥉	Кіровоградська обл.	19 333 407	4 654 607	4 846 497	~ 28,8 млн
4	Полтавська обл.	11 428 341	7 478 537	2 521 384	~ 21,4 млн
5	Київська обл. (Київське/Канівське вдсх)	4 896 073	4 092 136	3 730 640	~ 12,7 млн

Питання Спілки до голів Обласних рад:

Черкаська область: Ви отримали майже 70 мільйонів гривень «рибних» грошей. Покажіть нам Акти зариблення Кременчуцького водосховища на цю суму. Де ці гроші?
Одеська область: У 2024 році ви отримали рекордні 20 мільйонів. Чи були вони витрачені на розчистку проток для нересту в плавнях Дунаю?

Згідно з Конституцією (ст. 13) та Бюджетним кодексом, кошти від використання природних ресурсів мають йти на їх відновлення. На практиці ж вони потрапляють у «загальний котел» і витрачаються на:

Ремонт доріг та укладання плитки;
Утримання апарату чиновників;
Поточні комунальні потреби.

Риба не голосує, тому гроші на неї виділяються в останню чергу. Ми проїдаємо ресурс, інвестуючи його вартість в асфальт.

Ми склали рейтинг областей-лідерів, які отримали найбільше коштів від рибалок за період 2021–2025 років.

ТОП-5 «Рибних» бюджетів:

🥇 Черкаська область — 71,5 млн грн.
Абсолютний рекордсмен. Кременчуцьке водосховище генерує колосальний ресурс. Лише у 2023 році область отримала 42,8 млн грн від рибалок.
🥈 Одеська область — 50 млн грн.
Дністер, Дунай, причорноморські лимани. Стабільне зростання надходжень: від 5 млн у 2021 році до 20 млн у 2024-му.
🥉 Кіровоградська область — 30 млн грн.
Основний пік припав на 2023 рік (19,3 млн грн).
Полтавська область — 22 млн грн.
Сусідка Черкаської по водосховищу, яка також отримує значні дивіденди від промислу.
Дніпропетровська область — 14 млн грн.

Детальна таблиця надходжень по областях (грн)

Нижче наведено точні дані, які кожен рибалка може використати для запиту до своїх депутатів облради:

Область	2021	2022	2023	2024	2025 (поточ.)	РАЗОМ
Черкаська	1 933 454	2 447 103	42 822 987	12 197 558	14 311 427	73 712 529
Одеська	4 991 139	5 098 636	16 168 247	20 327 755	8 048 935	54 634 712
Кіровоградська	610 646	571 913	19 333 407	4 654 607	4 846 497	30 017 070
Полтавська	765 488	741 560	11 428 341	7 478 537	2 521 384	22 935 310
Дніпропетровська	1 089 916	559 277	1 765 020	5 780 729	5 845 549	15 040 491
Київська	529 651	278 880	4 896 073	4 092 136	3 730 640	13 527 380
Миколаївська	283 885	1 172 280	2 023 280	4 128 735	996 921	8 605 101
Запорізька	793 852	379 687	320 891	335 660	618 757	2 448 847
Херсонська	2 262 785	894 733	26 493	50 278	–	3 234 289

(Дані по інших областях також наявні, але їх внесок менший за 1 млн грн).

Частина 4. План порятунку: Як розірвати коло корупції та відновити галузь

Критика без пропозицій — це популізм. Спілка «Риба України», провівши аудит статистики, схем СТРГ та бюджетних потоків, пропонує безальтернативний алгоритм порятунку галузі.

Цей план базується на принципах, які вже працюють у країнах ЄС, але роками ігноруються в Україні через опір «тіньового лобі» та інертність державної машини.

Крок 1. Економічно обґрунтована рента: кінець епохи «халяви»

Ми повинні чесно сказати бізнесу і суспільству: епоха, коли державний ресурс роздавався за ціною сміття, закінчилася. Неможливо відновити екосистему, продаючи право на вилов за 90 копійок.

Пропозиція Спілки:
Внести зміни до Податкового кодексу та відповідних постанов Кабміну, підвищивши ставки збору за спеціальне використання водних біоресурсів мінімум у 5 разів.

Економічний розрахунок:

Було: 0,91 грн/кг (середня ціна лоту на аукціоні).
Має бути: 4,50 – 5,00 грн/кг.

Чому це не вб’є бізнес і не вдарить по споживачу?
У структурі роздрібної ціни (120–140 грн/кг за карася) вартість сировини займає мізерну частку. Підвищення ренти на 4 гривні — це менше 4% від ціни на прилавку. Це ціна, яку ринок може і повинен заплатити за відновлення ресурсу.
Натомість для спецфонду це означає зростання надходжень із нинішніх ~60 млн грн до 300+ мільйонів гривень щорічно.

Крок 2. Принцип «Fish for Fish»: Спеціальний цільовий фонд

Підвищення плати матиме сенс лише за однієї умови: жодна гривня з цих грошей не піде на асфальт, бруківку чи зарплати чиновників.

Пропозиція Спілки:
Законодавче закріплення «захищених статей» бюджету. Кошти від рибного промислу (рента + аукціони) мають акумулюватися у Спеціальному фонді відновлення водних біоресурсів.

Куди мають йти гроші:

Науковий супровід: Не сліпе зариблення «аби чим», а фінансування Інституту рибного господарства для оцінки запасів та визначення біологічної ємності водойм.
Якісний зарибок: Перехід від зариблення дешевим рослиноїдним товстолобом (який часто існує лише на папері) до відновлення популяцій аборигенних хижаків: щуки, судака, сома, сазана.
Технічне забезпечення: Купівля човнів, дронів, пального та тепловізорів для Рибоохоронного патруля.

Крок 3. Організації виробників: європейська модель самоврядування

Держава роками доводила, що є неефективним менеджером. Чиновнику в кабінеті байдуже, чи виживе мальок, випущений у річку. Рибалці — ні, бо це його завтрашній заробіток.

Пропозиція Спілки:
Імплементація регламентів ЄС щодо створення Організацій виробників (ОВ). Це самоврядні об’єднання користувачів конкретної водойми (наприклад, “Асоціація користувачів Кременчуцького водосховища”).

Як це працює:

Рибалки сплачують підвищену ренту (ті самі 5 грн/кг).
Частина цих коштів повертається на спецрахунок Організації виробників.
Організація самостійно (під наглядом держави) проводить тендер, закуповує малька, контролює його якість і випускає у свою водойму.
Це змінює психологію: «Я плачу не податок дяді, я інвестую у свій майбутній улов». Якщо рибалка заплатив мільйон, він особисто перерахує кожну рибину при випуску, і жоден «паперовий акт» тут не пройде.

Крок 4. Технічний фундамент: Добровільна цифровізація вже сьогодні

Ми маємо визнати реальність: закон №9545 прийнято, але державна машина неповоротка. Створення державного програмного забезпечення (ЄДЕСГ) та прийняття підзаконних актів може розтягнутися на роки. У бізнесу немає цього часу.

Позиція Спілки кардинальна:
не чекати на примус, а впроваджувати стандарти добровільно.

Прозорість — це не лише вимога закону, це конкурентна перевага. Сучасний ринок, рітейл та експортери вимагають гарантій легальності.

Пропозиція Спілки:
Ми закликаємо відповідальний бізнес перейти на добровільну систему цифрової простежуваності вже зараз, не чекаючи, поки запрацюють державні сервери.

Що це означає на практиці:

Внутрішній Batch-облік: Суб’єкти господарювання впроваджують на своїх підприємствах систему обліку за Партіями (Batch ID).
Цифровий паспорт продукції: Кожна поставка риби в торговельну мережу супроводжується QR-кодом або електронним документом, де покупець (B2B або B2C) може побачити:
- Де вирощена риба (геолокація).
- Коли виловлена.
- Чим годували/лікували.
«Клуб Білого Бізнесу»: Ті, хто добровільно відкриває свої дані, автоматично отримують статус надійного постачальника для супермаркетів та переробників.

Чому це вигідно бізнесу:

Довіра: Ви відокремлюєте себе від «тіньовиків» та браконьєрів. Ви кажете ринку: «Мені нічого приховувати».
Підготовка: Коли держава нарешті запустить обов’язкову систему №9545, ви будете до неї готові технічно і ментально, тоді як «сірий» ринок опиниться в хаосі.
Експорт: Європейський ринок закритий для тих, хто не має простежуваності. Впроваджуючи її добровільно, ви відкриваєте собі двері в ЄС.

Ми не повинні бути заручниками бюрократії. Якщо держава не може швидко створити інструмент контролю, бізнес створить інструмент довіри.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

Українська рибна галузь стоїть на історичному роздоріжжі.

Сценарій А (Інерційний):
Ми чекаємо, поки держава «щось зробить». Статистика продовжує брехати, СТРГ — торгувати «повітрям», а обласні ради — закопувати «рибні мільйони» в тротуарну плитку.
❌ Результат: Через 5-7 років промисловий вилов зникне як явище через вичерпання ресурсу. Річки перетворяться на мертві канави, а українці купуватимуть лише імпорт.

Сценарій Б (Лідерський — План Спілки):
Ми добровільно впроваджуємо цифрову простежуваність, показуючи приклад ринку. Ми вимагаємо підняття ренти та цільового використання коштів через Організації виробників.
✅ Результат:

Чесний бізнес отримує “зелене світло” в рітейлі та експорті.
Тіньовий ринок маргіналізується (без ID ти не продаси рибу легально).
Галузь самоочищується, не чекаючи на “покращення” зверху.
Водойми наповнюються цінними видами риб.

Спілка «Риба України» закликає учасників ринку розпочати цифрову трансформацію вже сьогодні. Ми надали цифри, ми надали докази, ми маємо план. Час діяти.

Громадська Спілка «Риба України»
Січень 2026 року

«Паперова риба», мільйони в асфальт і карась по 90 копійок. Великий аудит галузі від Спілки «Риба України»