Форма А-1 «Риба»: статистика, яка не бачить реальності

Чому українська аквакультура залишається в «тіні» і як простежуваність (законопроєкт №9545) змінить правила гри

Українська аквакультура роками існує в умовах дивного парадоксу. З одного боку, держава у своїх звітах демонструє «стабільні обсяги виробництва», з іншого — кожен учасник ринку знає правду: вітчизняної риби на прилавках меншає, її собівартість зростає, а левова частка обігу перебуває в «тіні».

Чому виникає ця прірва між паперовими звітами та реальним ринком? Однією з фундаментальних причин є застаріла система збору даних, зокрема форма державної статистичної звітності №1А-риба (річна). Сьогодні цей документ не виконує жодної з покладених на нього функцій: він не є ні інструментом управління, ні засобом контролю, ні фундаментом для стратегії розвитку. Він лише створює ілюзію обліку.

Спілка «Риба України» пропонує розібратися, чому стара форма гальмує галузь та як її трансформація у синергії із законопроєктом №9545 може перезапустити ринок.

Системна помилка: чому форма А-1 більше не працює

Форма А-1 розроблялася в епоху, коли аквакультура в Україні була майже синонімом класичного ставкового рибництва екстенсивного або напівінтенсивного типу. Це був час планової економіки та простих технологічних циклів.

Проте за останні 10–15 років галузь пережила технологічну революцію, яку держстатистика просто «не помітила»:

Технологічний стрибок: З’явилися високоінтенсивні системи (РАС), рециркуляційні ферми, садкові господарства.
Зміна пріоритетів: Ринок вимагає не просто «валу» коропа, а якісної, безпечної продукції з доданою вартістю (осетрові, форель, сомові, креветка).
Вимога прозорості: Експортні ринки та рітейл вимагають простежуваності, а не просто накладної.

Натомість форма А-1 залишилася архаїчною. Вона декларативна, відірвана від фінансових показників і не інтегрована в жодні сучасні цифрові реєстри. Фактично, держава збирає терабайти цифр, які неможливо перевірити, неможливо співставити з продажами й неможливо використати для боротьби з браконьєрством чи «відмиванням» незаконно виловленої риби.

Три ключові вади чинної логіки А-1

1. Відсутність наскрізної простежуваності

Нинішня форма фіксує три стани: «вирощено», «реалізовано», «залишок». Проте між цими цифрами — чорна діра.

Немає фіксації партії: Риба в звіті знеособлена. Неможливо зрозуміти, чи це та сама риба, що була зариблена, чи «документи» підклали під браконьєрський вилов.
Розрив ланцюга: Звітність перед Держрибагентством ніяк не пов’язана з товарно-транспортними накладними чи ветеринарними свідоцтвами.
Результат: Риба «зникає» по дорозі від водойми до прилавка, або ж навпаки — з’являється нізвідки, легалізуючись через «паперові» господарства.

2. Технологічна сліпота

Сучасні ферми (РАС, індустріальні комплекси) змушені вписувати свої показники в графи, розраховані на ставки. Це призводить до викривлення даних:

Форма не розрізняє інтенсивність вирощування (продуктивність 500 кг/га і 50 т/га можуть виглядати однаково в загальних зведеннях).
Це унеможливлює аналіз ефективності галузі та залучення інвестицій, адже інвестори не бачать реальної картини прибутковості новітніх технологій.

3. Ізоляція від фінансів

Це, мабуть, найбільша проблема. Дані форми А-1 живуть у вакуумі:

Вони не звіряються з податковою звітністю.
Вони не корелюють з даними РРО чи сплаченим ПДВ.
Це створює ідеальний ґрунт для тіньового ринку: суб’єкт може офіційно звітувати про вирощування 1 тонни риби, а фактично продавати 10 тонн за готівку, не сплачуючи податків і демпінгуючи проти чесних виробників.

Нова філософія: якою має бути форма А-1

Ми пропонуємо відмовитися від косметичних правок. Потрібна зміна самої парадигми — перехід від «описової статистики» до управлінського інструменту.

Крок 1. Чіткий поділ за типами аквакультури

Форма повинна мати різні розділи або коефіцієнти для:

Екстенсивної (пасовищної) аквакультури;
Напівінтенсивної;
Інтенсивної;
Індустріальних систем (РАС).

Це дозволить державі бачити реальну структуру виробництва і формувати цільові програми підтримки (наприклад, дотації на електроенергію для РАС або компенсації кормів).

Крок 2. Облік за Партіями (Batch-based tracking)

Це основа простежуваності. Замість загального «валу» вводиться поняття «Партія продукції»:

Кожен цикл вирощування отримує унікальний ідентифікатор.
Партія прив’язана до конкретної потужності (ставок, басейн) та дати зариблення.
Фіксується планова біомаса та фактичний вихід.

Крок 3. Реалістичний облік втрат

Потрібно відійти від радянської практики «нормативів», за перевищення яких карають. Форма має фіксувати реальні факти: біологічні відходи, технологічні втрати, форс-мажори. Чесний звіт про загибель риби — це сигнал для ветеринарного контролю та науки, а не привід для штрафу.

Інтеграція: Форма А-1 та Законопроєкт №9545

Законопроєкт №9545 про декларування простежуваності водних біоресурсів — це законодавчий каркас, але без оновленої первинної звітності він залишиться декларацією.

Ми пропонуємо просту формулу інтеграції:
Оновлена Форма А-1 = Стартова точка простежуваності.

Генерація ID: При заповненні звітності (в ідеалі — в електронному форматі через ЄДЕСГ) формується первинний код походження продукції.
Супровід: Цей ідентифікатор стає обов’язковим реквізитом у документах на реалізацію (ТТН, сертифікати походження).
Замикання ланцюга: Продаж риби без посилання на ідентифікатор партії з форми А-1 стає технічно неможливим у легальному полі.

Що це дасть ринку?

Реформа звітності — це не бюрократична примха, це вигода для всіх доброчесних учасників процесу.

Для Держави: Отримання реальних даних для формування політики, виведення ринку з тіні, збільшення податкових надходжень.
Для Бізнесу: Чесна конкуренція (тіньовики втрачають перевагу), спрощення доступу до банківського кредитування (прозорість активів), відкриття експортних ринків, де простежуваність є вимогою №1.
Для Споживача: Гарантія того, що риба на столі є безпечною, легальною та вирощеною з дотриманням стандартів, а не виловлена браконьєрами в зоні відчуження чи забрудненій водоймі.

Висновок

Форма А-1 у її нинішньому вигляді — це якір, який тримає галузь у минулому. Її цифровізація, модернізація та інтеграція із системою простежуваності — безальтернативний шлях.

Без цього ми й надалі будемо рахувати «паперову рибу», тоді як реальний ринок житиме своїм, тіньовим життям, вимиваючи ресурси з економіки країни. Час робити статистику інструментом розвитку, а не самообману.