Прозорість риболовлі: чи законно громадськість вимагає дані про вилов риби від держави? Аналіз запиту «Риби України»

Вступ

Питання прозорості використання національних природних ресурсів є одним із ключових для розвитку громадянського суспільства та ефективного державного управління. Нещодавній прецедент, пов’язаний із запитом Громадської спілки «Риба України» до Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство), яскраво ілюструє конфлікт між правом на доступ до публічної інформації та спробами захистити дані під приводом комерційної таємниці. Проаналізуємо, на чиєму боці закон у цій ситуації.

Суть спору: що, хто і навіщо запитав?

Громадська спілка «Національна асоціація виробників продукції аквакультури та рибальства «Риба України» (далі – ГС «Риба України») звернулася до Держрибагентства з вимогою надати детальну інформацію з Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства (відомої як е-Риба або е-Журнал).

Яку інформацію було запитано?

Запит стосувався періоду з 1 січня по 30 червня 2025 року та включав надзвичайно деталізовані дані про промисловий вилов риби:

• Повні назви юридичних осіб або ПІБ ФОПів, що здійснюють вилов.
• Унікальний ідентифікатор лоту.
• Номери дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів.
• Ідентифікаційні номери або назви риболовних суден.
• Точна дата і час виходу судна на промисел та повернення.
• Деталізований звіт про вилов: обсяги добутих біоресурсів із розбивкою за видами у кілограмах.

Особливою вимогою було надання цих даних у машиночитному форматі JSON, що дозволяє їх автоматизовану обробку та аналіз.

Мета запиту: ГС «Риба України» обґрунтувала свою вимогу суспільним інтересом та необхідністю проведення глибокого аналізу ефективності використання водних біоресурсів України.

Позиція Держрибагентства: між формальністю та комерційною таємницею

Держрибагентство, як розпорядник системи е-Риба, не поспішило надавати інформацію, висунувши два ключові аргументи:

1. Формальна невідповідність. Агентство зазначило, що Постанова Кабміну № 835, яка регулює перелік наборів даних для оприлюднення у формі відкритих даних, не передбачає публікації такої деталізованої інформації в розрізі конкретних суб’єктів господарювання. Простими словами: «Те, що ви просите, не входить до обов’язкового списку для публікації».
2. Загроза комерційної таємниці. Посилаючись на статтю 505 Цивільного кодексу, Агентство припустило, що запитувані дані (обсяги вилову, час роботи суден тощо) можуть становити комерційну таємницю підприємств. Замість того, щоб самостійно аналізувати ситуацію, Агентство вирішило перекласти відповідальність на рибалок, розіславши їм листи з проханням повідомити, чи вважають вони ці дані таємними, і чи дають згоду на їх розголошення.

Правовий аналіз: чи є запит законним?

Щоб зрозуміти правомірність вимог ГС «Риба України», необхідно звернутися до ключових положень законодавства про доступ до інформації та судової практики.

1. Обов’язок надавати на запит vs. Обов’язок оприлюднювати

Аргумент Агентства щодо Постанови № 835 є маніпулятивним. Закон України «Про доступ до публічної інформації» чітко розмежовує два обов’язки розпорядника:

• Оприлюднювати інформацію з визначеного переліку у форматі відкритих даних (проактивний обов’язок).
• Надавати будь-яку публічну інформацію на запит (реактивний обов’язок).

Те, що певний набір даних не включений до Постанови № 835, абсолютно не означає, що він не є публічним або що його не можна отримати на запит. Судова практика неодноразово підтверджувала: відсутність інформації у переліку для оприлюднення не є законною підставою для відмови у її наданні.

2. «Трискладовий тест» — єдиний легальний спосіб обмежити доступ

Закон встановлює презумпцію відкритості публічної інформації. Обмежити доступ до неї можна лише за виняткових обставин, пройшовши так званий «трискладовий тест». Розпорядник (в нашому випадку — Держрибагентство) повинен довести одночасне виконання трьох умов:

1. Законна мета: Обмеження доступу здійснюється виключно в інтересах національної безпеки, захисту прав інших осіб, комерційної таємниці тощо.
2. Істотна шкода: Розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам. Не гіпотетичної, а реальної та значної.
3. Перевага шкоди над суспільним інтересом: Шкода від оприлюднення інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Саме третій пункт є вирішальним у цій справі.

3. Комерційна таємниця проти суспільного інтересу

Чи є дані про вилов риби комерційною таємницею? Можливо, для окремого підприємця ця інформація має комерційну цінність. Однак риба у водоймах України є національним багатством, яке належить українському народу. Суб’єкти господарювання отримують лише дозвіл на використання цього ресурсу, а не право власності на нього.

Суспільний інтерес полягає в тому, щоб знати:

• Наскільки ефективно використовуються національні ресурси?
• Чи не виснажуються запаси риби через надмірний вилов?
• Чи всі учасники ринку працюють у рівних умовах?
• Чи немає корупційних ризиків при видачі дозволів та контролі за виловом?

Щоб відмовити у наданні інформації, Держрибагентство мало б довести, що потенційна шкода для бізнесу кількох компаній є важливішою за право всього суспільства контролювати використання власних ресурсів.

Позиція громадськості: «Це національний ресурс, а не приватна власність»

Позицію ініціаторів запиту чітко окреслив голова ГС «Риба України» Любомир Гайдамака. На його думку, мова йде не просто про виконання закону, а про фундаментальний підхід до управління державними ресурсами.

«Держрибагентство не просто може, а зобов’язане надати ці дані. Ми говоримо про національний ресурс, який належить народу України, а не є приватною власністю окремих компаній. Разові відповіді на запити — це напівзахід. Ми прагнемо до системного рішення. Ідеальним варіантом було б створення відкритого API (програмного інтерфейсу) до системи е-Риба, який би дозволяв громадськості та експертам отримувати актуальні дані для постійного моніторингу. Це забезпечило б справжню прозорість, унеможливило б маніпуляції та дозволило б оперативно реагувати на загрози виснаження рибних запасів. Держава повинна служити суспільству, а не прикривати потенційні зловживання інтересами бізнесу».

Ця заява підкреслює, що мета громадськості — не просто отримати статистику, а запровадити дієвий механізм постійного громадського контролю за галуззю.

Висновки

1. Запит ГС «Риба України» є повністю правомірним і відповідає духу та букві Закону «Про доступ до публічної інформації».
2. Аргументи Держрибагентства є непереконливими. Посилання на Постанову № 835 не звільняє від обов’язку надавати інформацію на запит, а апелювання до комерційної таємниці без проведення «трискладового тесту» є незаконним.
3. Суспільний інтерес у прозорості використання водних біоресурсів очевидно переважає потенційну шкоду для комерційних інтересів окремих суб’єктів господарювання.
4. У разі отримання необґрунтованої відмови ГС «Риба України» має всі законні підстави для її оскарження до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або в судовому порядку.

Цей кейс є лакмусовим папірцем для галузі, який показує, чи готова держава забезпечити реальну прозорість у такій чутливій сфері, як використання природних багатств, чи продовжить ховатися за формальними відмовками та захищати вузькі корпоративні інтереси. Суспільство вимагає не просто даних, а нової філософії управління, де національні ресурси є підзвітними народу.