ГС «Риба України» продовжує серію публікацій щодо реформування галузі. Сьогодні, в контексті обговорення нових Правил промислового рибальства, ми наполягаємо: функції охорони, відтворення та інспектування мають бути делеговані Організаціям виробників (ОВ). Це єдиний шлях до побудови прозорого та сталого рибного господарства за європейським зразком.
Чому саме Організації виробників мають стати суб’єктами контролю?
У сучасній європейській практиці промислове рибальство давно відійшло від моделі «кожен сам за себе». Перехід до Організацій виробників (ОВ) — це не просто зміна вивіски, а створення принципово нового інституту управління. ГС «Риба України» наголошує: повноваження, передбачені статтею 60 ЗУ «Про тваринний світ», повинні делегуватися саме Організаціям виробників, оскільки це створює систему стримувань і противаг, якої позбавлені окремі підприємці.
1. Експертність та знання акваторії («Господар на воді»)
Державний інспектор, який охоплює величезний район, фізично не може знати кожне місце зимівлі риби чи специфіку міграційних шляхів на конкретній ділянці так, як це знають місцеві рибалки. Організації виробників — це фахівці, які перебувають на воді щодня. Надання їм прав на охорону та використання ВБР дозволяє перетворити «пасивного спостерігача» на «активного захисника». Коли ОВ має повноваження перевіряти знаряддя лову та документи, вона робить це з максимальною ефективністю, знаючи, де саме найімовірніше може статися порушення.
2. Від індивідуального прибутку до колективної відповідальності
Головна проблема нинішньої системи — відсутність стимулу дбати про «спільне». Якщо один рибалка порушує правила, це шкодить ресурсу, але не завжди б’є по кишені його сусіда прямо зараз.
У форматі Організації виробників впроваджується принцип колективної відповідальності. ОВ отримує квоти та права на експлуатацію водойми як єдина структура. Якщо через браконьєрство або перевилов ресурс виснажується — страждають усі члени організації. Саме тому внутрішній контроль всередині ОВ є набагато жорсткішим за будь-який державний нагляд. Рибалки самі зацікавлені «відсіювати» порушників у своїх лавах, щоб зберегти право на промисел для всієї групи.
3. Легітимізація професійної охорони
Сьогодні багато підприємств утримують власні служби охорони, але вони діють у «сірій зоні» з мінімальними правами, часто ризикуючи отримати звинувачення у перевищенні повноважень. Передача прав за ст. 60 ЗУ «Про тваринний світ» безпосередньо посадовим особам Організацій виробників легітимізує їхню роботу. Це дає законне право:
- зупиняти правопорушення в момент його вчинення;
- фіксувати факти незаконного вилову;
- захищати результати спільного зариблення, яке ОВ провела за власні кошти.
4. Децентралізація та зменшення корупції
Замикання всіх функцій контролю на одній державній структурі — це прямий шлях до зловживань. Передаючи функції інспектування та охорони на рівень Організацій виробників, держава позбавляється монополії на «істину в останній інстанції». ОВ стають зацікавленою стороною у дотриманні правил. При цьому держава зберігає за собою функцію нагляду за Організаціями, а не за кожним окремим човном. Така дворівнева система контролю є базовою у країнах ЄС і демонструє найвищу ефективність у збереженні популяцій риби.
Висновок ГС «Риба України»:
Ми переконані, що Організація виробників — це єдиний життєздатний суб’єкт, здатний реалізувати потенціал ст. 60 ЗУ «Про тваринний світ». Тільки об’єднавши права на використання ресурсу з правами на його охорону в руках відповідальних професійних спільнот, ми зможемо подолати хаос на водоймах та забезпечити сталий розвиток галузі.
Чому ГС «Риба України» наполягає на впровадженні Організацій виробників та передачі їм повноважень?
На сьогодні в Україні Організації виробників де-юре відсутні, а рибна галузь залишається заручником застарілої вертикальної моделі управління. ГС «Риба України» виступає за докорінну зміну парадигми: ми маємо перейти від тотального державного контролю до моделі галузевого самоврядування. Саме тому ми адвокуємо якнайшвидшу легалізацію ОВ та закріплення за ними повноважень, передбачених статтею 60 ЗУ «Про тваринний світ».
1. Відхід від неефективної централізації
Спроби держави контролювати кожен човен і кожну сітку по всій країні довели свою неспроможність — це лише породжує корупційні ризики та тиск на легальний бізнес. Наша спілка переконана: повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері операційного контролю мають бути делеговані самоврядним Організаціям виробників. Тільки ті, хто безпосередньо працює на воді та інвестує в ресурс, мають бути наділені правом на його охорону та моніторинг.
2. ОВ як фундамент організованого ринку
Запровадження в Україні прозорого, організованого ринку водних біоресурсів неможливе без сильних об’єднань виробників.
- Контроль «вхідних воріт»: Саме Організації виробників мають стати гарантом того, що на організований ринок (біржі, аукціони) потрапляє виключно легальна продукція.
- Боротьба з демпінгом: Сьогодні «чорний» та «сірий» вилов обвалює ціни, роблячи легальний промисел нерентабельним. Надання майбутнім ОВ прав за ст. 60 дозволить їм самостійно очищувати акваторії від браконьєрського ресурсу, захищаючи справедливу ринкову ціну для своїх членів.
- Стандартизація: Організований ринок потребує стабільності та якості. ОВ, маючи важелі контролю на воді та в точках вивантаження, забезпечують єдині стандарти простежуваності (traceability), що є критичним для європейського вектора розвитку.
3. Колективна відповідальність замість каральних рейдів
Передача функцій інспектування та охорони до ОВ змінює саму природу контролю. Коли рибалки об’єднані в Організацію, вони стають колективним власником квот та прав. Будь-яке порушення з боку окремого учасника ставить під удар добробут усієї ОВ. У такій системі виникає природне самоочищення: Організація виробників буде набагато суворіше за будь-якого держінспектора контролювати своїх членів, щоб не втратити репутацію та доступ до ринку.
4. Легітимізація господаря на водоймі
Ми пропонуємо закласти в нові Правила механізм, який почне діяти одразу після законодавчого впровадження ОВ. Посадові особи цих організацій мають отримати чіткі права: перевіряти знаряддя лову, звіряти фактичні улови з промисловими журналами та контролювати точки вивантаження. Це перетворить рибалку з об’єкта перевірок на суб’єкта управління, який реально впливає на збереження та відтворення біоресурсів.
Висновок ГС «Риба України»:
Ми не просто просимо про зміни — ми вимагаємо створення законодавчої бази для появи Організацій виробників. Тільки через делегування повноважень від держави до самоврядних професійних спільнот ми зможемо побудувати чесний організований ринок, де правила гри будуть зрозумілими, а контроль — справедливим та ефективним.
«Інспектування» за Регламентом ЄС 1224: Нова філософія контролю та роль Організацій виробників
Запровадження поняття «інспектування» замість застарілих «рибоохоронних рейдів» — це не просто зміна термінології, а фундаментальний перехід до прозорих правил гри, закладених у Регламенті Ради (ЄС) № 1224/2009. ГС «Риба України» наголошує: у цій системі ключовим суб’єктом має стати Організація виробників (ОВ). Хоча наразі цей інститут лише очікує на своє законодавче впровадження в Україні, ми наполягаємо на делегуванні майбутнім ОВ функцій операційного контролю.
Ми пропонуємо впровадити трирівневу модель, де інспектування стає інструментом розвитку, а не тиску:
1. Відокремлення державного нагляду від операційного контролю
Сьогодні держава намагається бути «поліцейським на кожному причалі», що створює умови для корупції та неефективного використання бюджетних коштів.
- Як це має працювати: Держава (Держрибагентство) повинна здійснювати високорівневий нагляд за діяльністю Організацій виробників у цілому.
- Роль ОВ: Безпосередній операційний контроль за кожним човном, кожною сіткою та кожним вивантаженням має бути делегований Організації виробників. Це знімає з держави навантаження, яке вона не здатна якісно виконати, і передає його тим, хто безпосередньо зацікавлений у легальності промислу.
2. Самоінспектування та цифровізація: Геть «паперові рейди»
Згідно з Регламентом ЄС 1224, контроль базується на аналізі ризиків та електронному моніторингу.
- Внутрішні системи ОВ: Ми пропонуємо, щоб Організації виробників впроваджували власні системи моніторингу вилову, використовували цифрові чек-листи та електронні звіти.
- Дерегуляція: Коли ОВ проводить «самоінспектування» своїх членів, це автоматично знімає адміністративний тиск на сумлінного рибалку. Якщо організація гарантує дотримання правил всередині своєї структури, вона отримує «зелений коридор» від державних контролерів.
3. Прозорість «від сітки до організованого ринку»
Інспектування за європейським зразком нерозривно пов’язане з простежуваністю (traceability). Саме Організації виробників мають стати «фільтром», який не пускає браконьєрську рибу до споживача.
- Контроль у точках вивантаження: Інспектори ОВ мають офіційно підтверджувати обсяги та легальність виловленої риби безпосередньо на березі.
- Квиток на організований ринок: Лише риба, що пройшла процедуру інспектування Організацією виробників, може бути допущена до продажу на організованих торговельних майданчиках, біржах чи аукціонах. Таким чином, ОВ стає гарантом якості та законності продукції, що радикально підвищує довіру покупця та витісняє «тіньовий» ринок.
4. Боротьба з демпінгом через професійне інспектування
Нинішні «рейди» часто не зачіпають реальних браконьєрів, але створюють проблеми легальним рибалкам. Європейська модель інспектування через ОВ спрямована на захист ринку.
- Механізм: Коли Організація виробників через власні інспекційні заходи виявляє та припиняє незаконний вилов у своїй акваторії, вона захищає економічні інтереси своїх членів. Браконьєрська риба, яка не пройшла інспектування ОВ, не може отримати сертифікат походження і, як наслідок, не може конкурувати з легальним виловом на організованому ринку.
Висновок:
ГС «Риба України» переконана: запровадження терміну «інспектування» у нових Правилах промислового рибальства має стати першим кроком до повноцінного самоврядування. Передача цих повноважень від центральних органів до майбутніх Організацій виробників дозволить створити систему, де контроль є професійним, прозорим і спрямованим на одну мету — сталий розвиток рибного багатства України та процвітання легального рибного бізнесу.
Від каральної системи до партнерської моделі: Новий суспільний договір у рибній галузі
Нинішня система контролю в рибному господарстві України безнадійно застаріла. Вона побудована на взаємній недовірі: рибалка бачить у кожному інспекторі ворога та джерело корупційного тиску, а держава в кожному рибалці — потенційного порушника. Цей конфлікт інтересів вичерпав себе, залишивши після себе виснажені водойми та процвітаючий тіньовий ринок.
Позиція ГС «Риба України» є непохитною: ми маємо перейти від репресивної моделі до партнерської. Це можливо лише через впровадження інституту Організацій виробників (ОВ) та делегування їм функцій управління на місцях. Хоча ОВ ще мають бути закріплені в українському законодавстві, нові Правила промислового рибальства повинні стати фундаментом для цього переходу.
Що змінить передача повноважень від держави до самоврядних ОВ?
- Кардинальне зниження рівня корупції
Корупція процвітає там, де є монополія на перевірку та суб’єктивізм інспектора. Коли функція операційного інспектування переходить до Організації виробників, система стає саморегульованою. Внутрішній контроль у групі, де всі знають усіх, працює значно ефективніше, ніж зовнішній нагляд. Прозорі цифрові чек-листи та електронна звітність за стандартами ЄС не залишають місця для «договорняків» на березі. - Фундамент для організованого ринку
Без Організацій виробників, які контролюють вилов за ст. 60 ЗУ «Про тваринний світ», організований ринок залишиться ілюзією. Саме ОВ мають стати головним «фільтром»:- На організовані торговельні майданчики та біржі потраплятиме лише та риба, легальність якої підтверджена інспекцією ОВ.
- Це витіснить браконьєрський демпінг, дозволяючи легальним виробникам отримувати справедливу ціну.
- Ринок нарешті отримає прогнозованість, а споживач — гарантовану якість.
- Економія бюджетних коштів та ефективність
Державі недоцільно утримувати величезний штат інспекторів для контролю кожного човна. За європейською моделлю (Регламент 1224), держава має бути «аудитором», який перевіряє роботу Організацій виробників, а не кожного окремого рибалки. Це дозволить перенаправити бюджетні кошти з утримання контролюючого апарату на наукові дослідження та підтримку програм відтворення. - Реальне, а не паперове відтворення біоресурсів
Коли Організація виробників має реальні повноваження з охорони своєї ділянки, зариблення перестає бути «благодійністю для браконьєрів». ОВ інвестує у водойму, знаючи, що зможе захистити цей ресурс. Це шлях до відновлення популяцій риб, де кожен зариблений екземпляр є власністю та відповідальністю професійної спільноти.
Заклик до дії
ГС «Риба України» закликає рибну спільноту, Міністерство аграрної політики та Держрибагентство підтримати цей вектор розвитку. Ми маємо закласти в нові Правила роль самоврядних організацій як ключових суб’єктів контролю.
Ми звертаємося до колег-рибалок: наш порятунок — в об’єднанні. Лише через створення потужних Організацій виробників ми зможемо забрати право на управління нашою галуззю у чиновників і повернути його тим, хто живе і працює на воді.
Час каральних рейдів минув. Настав час відповідального самоврядування та прозорого ринку!в до проекту Правил. Тільки через сильні об’єднання рибалок ми зможемо збудувати галузь, якою будемо пишатися!
З повагою,
Виконавча дирекція ГС «Риба України»
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.