На засіданні Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики знову спалахнув скандал: понад 68 тонн конфіскованої риби зникли безслідно.
Питання щодо долі цієї риби порушив народний депутат Дмитро Соломчук:
“Під час перевірки НАЗК виявило серйозні корупційні порушення в діяльності Держрибагентства. Зокрема, серед основних порушень — незаконне розпорядження вилученими біоресурсами без обліку та оцінки. Постає логічне питання: чому цю рибу не передали на потреби ЗСУ? Де вона зараз? Кажуть, триває службове розслідування, але чіткої відповіді ми так і не почули.”
Варто зазначити, що звіт про стан виконання пріоритетних завдань Держрибагентства Комітет так і не затвердив, що свідчить про серйозні сумніви парламентарів у ефективності та прозорості роботи Агентства.
Коментарі експертів
Олександр Крачок, член Громадської ради при Держрибагентстві, пояснює:
“Якби Голова Держрибагентства знав елементарний порядок розпорядження конфіскованою продукцією, такого гучного скандалу вдалося б уникнути. Алгоритм простий: територіальні органи укладають договори з компаніями, які мають право на реалізацію чи утилізацію конфіскованого товару. Оскільки риба — це швидкопсувний продукт, її реалізація відбувається за спрощеною процедурою до рішення суду. Після вилучення риба передається за актом приймання-передачі фірмі, яка реалізує товар. Далі, у разі програного суду, компенсація повертається правопорушнику, але не за ринковою ціною, а значно нижчою. Втім, проблема в тому, що часто риба не має жодного документального підтвердження походження та відсутній ветеринарний контроль.”
Фактично, сьогодні процес реалізації конфіскованої риби залишається непрозорим і вразливим до маніпуляцій, а відсутність ефективного контролю призводить до фінансових та репутаційних втрат.
Любомир Гайдамака, голова спілки «Риба України», жорстко розкритикував ситуацію:
“Суб’єкти господарювання рибної галузі взагалі не розуміють, що відбувається і чому таке принизливе значення має риба та морепродукти для країни, в якій імпорт становить більше 93%. Ми боремося за ринок, а керівні посади займають люди, абсолютно далекі від галузі, без відповідних знань та досвіду. Це призводить до втрати довіри не тільки серед бізнесу, але й серед споживачів. Складається враження, що рибне господарство в Україні просто нікому не потрібне.”
Висновок
Нинішня ситуація вкотре підтверджує стару істину: “Риба гниє з голови”. І якщо у владі над рибною галуззю продовжать сидіти некомпетентні особи, то скоро не залишиться не лише голови, а й самої риби.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.