Громадська спілка «Риба України» отримала офіційні рецензії від провідних наукових установ держави на програму «Піленгас-Відродження». Глибокий аналіз від Інституту морської біології НАНУ, Інституту рибного господарства НААН та ДНУ «ІРГЕМО» підтвердив: проблема нагальна, ризики високі, але потенціал — колосальний. Ми приймаємо виклик і пропонуємо об’єднати зусилля.
Днями ми отримали пакет документів, який можна вважати найґрунтовнішим аудитом стану Тилігульського лиману за останні роки. Свої висновки надали:
- Державне агентство меліорації та рибного господарства України;
- Інститут морської біології НАН України (підпис директора, чл.-кор. НАНУ Галини Мінічевої);
- Інститут рибного господарства НААН (підпис в.о. директора, академіка НААН Ігоря Грициняка);
- Державна наукова установа «ІРГЕМО» (підпис директора Леоніда Ізєргіна).
Ми вдячні шановним науковцям за те, що вони не обмежилися формальними відписками, а надали детальний, місцями жорсткий, але справедливий аналіз.
«Діагноз» від Леоніда Ізєргіна: Чуємо і враховуємо
Окремо хочемо відзначити глибоку експертизу, надану ДНУ «ІРГЕМО» та її директором Леонідом Ізєргіним. У своєму листі пан Леонід піднімає питання, які є фундаментом для успіху або провалу проєкту:
- Урок 2014 року: Науковці нагадують нам про катастрофу 2014 року, коли через замерзання лиману та відсутність шляхів міграції загинуло понад 300 тонн піленгаса. Це суворе попередження: без гарантованого інженерного забезпечення зимівлі та водообміну (що є основою нашої програми) історія може повторитися.
- Сумніви щодо «самопливу»: Леонід Ізєргін слушно зауважує, що закладений бюджет на розчистку каналу (1,5 млн євро) може бути недостатнім, адже попередні спроби «бюджетного» днопоглиблення давали лише короткочасний ефект. Ми погоджуємося: потрібна не просто «чистка лопатою», а капітальна гідротехнічна реконструкція з насосними станціями, що вимагатиме більших інвестицій. І саме приватний бізнес готовий їх залучати. В цьому конкретному випадку мова йшла саме про про встановлення насосної станції (дивіться нижче).
- Пілотний старт: ДНУ «ІРГЕМО» пропонує мудру стратегію — почати не з мільйонів, а з пілотного випуску 100–200 тисяч молоді для перевірки технології. Ми підтримуємо цей підхід «малих кроків».
Уточнення щодо фінансування: Насосна станція замість «закопування грошей у пісок»
Окремо хочемо надати роз’яснення щодо цифри у 1,5 млн євро, яка викликала сумніви у шановних експертів ДНУ «ІРГЕМО».
Науковці слушно зауважили, що попередні проєкти з розчистки каналу коштували бюджету понад 100 млн грн (близько 3 млн доларів на той час), але давали лише короткостроковий ефект через швидке замулення.
Наша позиція: Ми категорично проти повторення практики «вічного днопоглиблення», яка є неефективною тратою ресурсів.
Зазначена нами сума у 1,5 млн євро (CAPEX) — це розрахункова вартість не просто земснарядних робіт, а закупівлі та встановлення потужної насосної станції примусової подачі морської води разом із комплексом відновлюваних джерел енергії (сонячні панелі/вітряки) для її автономного живлення.
Чому це змінює все:
- Технологія: Ми не покладаємося на гравітаційний «самоплив», який залежить від вітру та рівня моря і постійно замулюється. Ми пропонуємо інженерне рішення: труба + насос. Це гарантує подачу води незалежно від погоди.
- Економіка: Це одноразова капітальна інвестиція в обладнання, а не нескінченні витрати на паливо для земснарядів.
- Екологія: Насосна станція дозволяє точно регулювати обсяг подачі води, контролюючи солоність із хірургічною точністю, чого неможливо досягти звичайним каналом.
Тому 1,5 млн євро — це інвестиція в технологію гарантованого водообміну, а не вартість переміщення ґрунту.
Війна, наука і «білі плями»
Всі три інститути сходяться в одному: нам бракує свіжих даних. Через війну, мінну небезпеку та дефіцит державного фінансування комплексні дослідження лиману останніми роками не проводилися в повному обсязі. Ми оперуємо даними 2014–2021 років, але клімат змінюється швидше за звіти.
Інститут морської біології фіксує критичне зростання солоності (до 30–40‰) та дефіцит кисню. Інститут рибного господарства НААН наголошує на необхідності вивчення кормової бази перед масовим вселенням.
Позиція ГС «Риба України»: Ми не збираємося будувати повітряні замки на хиткому ґрунті. Бізнес не інвестує в невідомість. Тому ми виходимо з ініціативою: Спілка готова сприяти залученню фінансування для проведення масштабних комплексних наукових досліджень Тилігульського лиману у 2026 році. Ці дослідження мають лягти в основу Техніко-економічного обґрунтування (ТЕО).
Спільний план дій
Ми пропонуємо науковцям перейти від формату «рецензування» до формату «партнерства».
- Створення Наукової Ради Проєкту. Запрошуємо представників ІМБ НАНУ, ІРГ НААН та ІРГЕМО увійти до наглядової ради програми.
- Технологічна відповідь на ризики. Ми почули застереження щодо зимівлі молоді. Наша відповідь — це сучасні РАС-комплекси (рециркуляційні аквакультурні системи). Ми не будемо випускати в лиман беззахисну личинку. Ми будемо підрощувати молодь на березі до життєстійкої стадії, мінімізуючи ризики природного середовища.
- Екологічний пріоритет. Мета програми — не лише риба, а й порятунок лиману від пересихання. Працюючий канал з насосною підкачкою — це життя для всієї екосистеми, а не тільки для піленгаса.
Пряма мова
Любомир Гайдамака, голова Громадської спілки «Риба України»:
«Я хочу особисто подякувати пані Галині Мінічевій, пану Ігорю Грициняку та пану Леоніду Ізєргіну за їхню чесну і професійну позицію. Критика науковців — це для нас не “червоне світло”, а дорожній знак, який вказує, де саме на шляху є ями і круті повороти.
Ми всі розуміємо: Тилігульський лиман хворіє. “Лікувати” його методом невтручання вже пізно — пацієнт може не вижити. Потрібна активна терапія: відновлення гідрології та біомеліорація. Піленгас — це шанс для лиману на одужання, а для України — шанс на власну рибу.
В умовах війни продовольча безпека — це другий фронт. Втративши Азовське море, ми мусимо шукати резерви всередині країни. Ми готові фінансувати науку, ми готові будувати заводи, ми готові брати на себе ризики. Але ми потребуємо мудрості наших вчених, щоб зробити це правильно. Спілка «Риба України» відкрита до діалогу і закликає наукову спільноту стати архітекторами цього відродження разом з нами».
Окрема подяка пану Ігору Клименку, голові Держрибагенства, котрий всіляко сприяєї комунікації між основними стейкхолдерами та намагається відновити втрачену довіру до керівництва галузі.
Час об’єднуватися. Лиман не чекатиме.
Прес-служба ГС «Риба України»
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.