Верховна Рада готується до розгляду у другому читанні законопроекту № 12384 «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства». Документ, який позиціонується як революційний крок до прозорості та залучення інвестицій, при детальному вивченні містить норми, що прямо суперечать принципам вільного ринку та європейським регламентам.
Ініціатива, безперечно, назріла давно. Галузь рибного господарства України роками жила за правилами, які часто називали архаїчними. Законопроект № 12384 пропонує замінити старі Режими спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) на сучасні інвестиційні договори, а право на користування водоймами продавати через прозорі електронні аукціони. Мета благородна: наповнити бюджет, детінізувати ринок та дати поштовх розвитку аквакультури.
Проте, як часто буває, диявол ховається в деталях. Аналіз тексту, підготовленого профільним Комітетом до другого читання, виявляє низку ризиків, які можуть не стимулювати, а навпаки — загальмувати розвиток галузі, створивши штучні монополії там, де Європа давно покладається на конкуренцію.
«Вхідний квиток» та ризики для бізнесу
Найбільше занепокоєння у представників галузі викликає перехідний період. Чинні користувачі водойм, які роками вкладали кошти у зариблення та охорону, фактично опиняються перед вибором: або піти з ринку, або «купити» своє право на працю заново.
Законопроект встановлює жорсткий критерій для переукладання договорів без аукціону: інвестор повинен довести виконання планів вселення та вилову на рівні не менше 75% за останні три роки. В умовах війни, змін клімату та природних форс-мажорів такий показник може стати інструментом для «зачистки» ринку від неугодних.
Але якщо питання СТРГ є дискусійним і потребує окремого аудиту ефективності, то ситуація з науковим супроводом бізнесу виглядає як відвертий крок назад у минуле.
Наукова монополія: як держава планує заробляти на паперах
Ключовим документом для будь-якого інвестора, який хоче працювати на воді, є Науково-біологічне обґрунтування (НБО). Це документ, що визначає, скільки риби можна вирощувати, які види підходять для конкретної водойми та яке навантаження витримає екосистема.
У редакції законопроекту до другого читання (Стаття 8) закладено норму, яка фактично цементує державну монополію на розробку цих документів. Право розробляти НБО надається виключно:
- Науковим установам, що належать до сфери управління Держрибагентства.
- Установам Національної академії аграрних наук (НААН).
- Установам Національної академії наук (НАН).
При цьому, в порівняльній таблиці чітко видно: правки народних депутатів, які пропонували допустити до цього ринку приватні наукові установи та лабораторії з відповідними ліцензіями, були відхилені.
Що це означає на практиці? Бізнес зобов’язують купувати послугу (НБО) виключно у вузького кола державних інститутів. Немає конкуренції ціни, немає конкуренції якості, немає строків виконання. Якщо державний інститут виставить захмарний рахунок або затягуватиме процес на місяці — інвестор не має альтернативи. Він не може звернутися до приватної лабораторії чи міжнародної консалтингової компанії. Це класична корупціогенна схема: «хочеш на аукціон — плати “правильному” інституту».
Любомир ГАЙДАМАКА, голова спілки «Риба України», експерт з розвитку рибної галузі:
«Монополія держави на науку — це не реформа, це “годівниця”. Депутати мають виправити цю помилку»
«Ми в спілці “Риба України” завжди виступали за прозорі правила гри. Галузь дійсно потребує змін, детінізації та зрозумілих механізмів оренди. Але те, що ми бачимо у законопроекті № 12384 до другого читання, зокрема в частині наукового супроводу бізнесу, викликає серйозне занепокоєння.
Фактично, держава намагається зацементувати монополію на розробку Науково-біологічних обґрунтувань (НБО). Депутатам пропонують проголосувати за норму, де інвестор зобов’язаний купувати цю послугу виключно у державних інститутів. Це абсурд для ринкової економіки. Це створює вузьке “горлечко”, де народжується корупція, затягуються терміни, а бізнес стає заручником настрою чиновника в кабінеті.
Чому в Норвегії чи Шотландії інвестор має право замовити дослідження у будь-якої сертифікованої лабораторії чи приватної наукової компанії, а в Україні — лише в обраних держустановах? Якщо ми йдемо в Європу, то маємо переймати принцип конкуренції, а не радянську модель “планової науки”.
Держава повинна контролювати якість документу, затверджувати його, але не повинна бути єдиним виконавцем, який безальтернативно збирає кошти з підприємців.
Ми, як представники галузі, надали свої пропозиції. Ми просимо депутатів Верховної Ради прислухатися до голосу бізнесу та експертної спільноти. Необхідно внести зміни до Статті 8 та дозволити розробку НБО недержавним науковим установам, які мають відповідну фахову експертизу.
Не перетворюйте інвестиційний законопроект на інструмент створення нових адміністративних бар’єрів. Дайте галузі можливість працювати вільно».
Чому це суперечить європейському шляху?
Україна задекларувала курс на євроінтеграцію, але стаття 8 законопроекту № 12384 йде врозріз із практикою Європейського Союзу.
В країнах ЄС (зокрема у лідерів аквакультури — Норвегії, Шотландії, Греції) діє принцип Developer Responsibility («відповідальність розробника»). Інвестор зобов’язаний надати регулятору якісні наукові дані та оцінку впливу на довкілля. Але хто підготує цей звіт — вирішує сам інвестор.
Європейський ринок наукових послуг є відкритим. Там успішно працюють приватні компанії (наприклад, Akvaplan-niva, Multiconsult та безліч інших), які конкурують між собою за замовлення від бізнесу. Їхня репутація — це запорука їхнього прибутку.
Роль держави в ЄС полягає не в тому, щоб писати ці папери за гроші бізнесу, а в тому, щоб перевіряти їх (рецензувати) та видавати дозволи на основі об’єктивних даних.
Запропонована ж у законопроекті № 12384 модель створює конфлікт інтересів: державна структура сама пише обґрунтування, сама отримує за це кошти, і сама ж (через пов’язані структури) його погоджує. Це абсурд з точки зору антимонопольного законодавства ЄС.
Висновки
Законопроект № 12384 має потенціал стати драйвером змін, але лише за умови усунення штучних бар’єрів. Збереження монополії державних інститутів на розробку НБО — це «якір», який триматиме галузь у сірій зоні залежності від чиновників.
Якщо ми справді будуємо вільну економіку, ринок наукових послуг має бути відкритим. Держава повинна встановлювати стандарти та методики, а не імена тих, кому дозволено працювати. Інакше замість стимулювання економічного розвитку ми отримаємо лише стимулювання корупційної ренти.
Депутатам варто переглянути Статтю 8 перед фінальним голосуванням. Рибній галузі потрібна вода для розвитку, а не бюрократичне болото.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.