Останнім часом інформаційний простір України сколихнула хвиля емоційних обговорень. Соціальні мережі та рибальські форуми рясніють тривожними заголовками: «за риболовлю доведеться платити», «без папірця до води не підпустять», «конституційні права відбирають». На фоні дефіциту роз’яснювальної інформації виникло чимало маніпуляцій та міфів, які малюють апокаліптичну картину «кінця вільної риболовлі».
Проте, якщо відкласти емоції вбік і проаналізувати текст законопроєкту №10540 (щодо імплементації законодавства ЄС та удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства), ми побачимо зовсім іншу реальність. Це не спроба «обкласти даниною» людину з вудочкою. Це масштабна, стратегічна реформа, покликана витягнути галузь із глибокої «тіні», де вона перебувала десятиліттями.
Про що цей законопроєкт?
Законопроєкт №10540 — це «дорожня карта» перетворення України на сучасну європейську державу у сфері природокористування. Його головна мета — не заборонити, а впорядкувати. В основі документа лежать три ключові вектори:
- Євроінтеграція та боротьба з «піратством»: Україна адаптує свої правила до регламентів ЄС. Основний акцент робиться на подоланні так званого ННН-рибальства — незаконного, непідзвітного та нерегульованого вилову. Це те, що роками винищувало наші річки сітками та електровудками під виглядом «любительства».
- Цифровізація (Система «еРибальство»): Пропонується замінити паперову бюрократію та суб’єктивне рішення чиновника прозорим електронним кабінетом. Кожен крок — від реєстрації до отримання дозволу на додатковий вилов — має відбуватися у смартфоні, без черг та хабарів.
- Відповідальне відтворення: Закон змінює філософію використання ресурсу. Риба — це не безкінечний дар природи, а ресурс, який потребує підрахунку та відновлення. Кошти, отримані від нових механізмів, мають цільове призначення — повертатися у воду у вигляді малька та сучасної охорони водойм.
Чи забирають у нас право на воду?
Важливо розуміти: Конституційне право громадян на безоплатне загальне водокористування залишається непорушним. Ніхто не збирається забороняти вам вийти на берег рідної річки з однією вудочкою та відпочити. Безоплатна норма вилову (3 кг + трофей) зберігається як фундаментальне право кожного українця.
Зміни стосуються насамперед запровадження цивілізованих інструментів для тих, хто хоче більшого. Посвідчення рибалки-любителя та рибальський квиток — це не «податок на хобі», а сервіс, який дозволяє легально збільшити свій улов, одночасно інвестуючи у майбутнє цієї самої водойми.
Ми маємо нарешті визнати: стара пострадянська система, де «все навколо спільне, а отже — нічиє», призвела до порожніх річок. Новий законопроєкт пропонує змінити статус рибалки: з випадкового споживача на відповідального господаря, чиє право на риболовлю захищене державою, а задоволення від процесу гарантоване наявністю риби у воді.
Давайте детально розберемо основні новації законопроєкту, щоб зрозуміти, як вони працюватимуть на практиці та чому вони є вигідними для кожного чесного рибалки.
1. Конституційне право на безоплатне рибальство: що залишається незмінним, а що стає зручнішим
Найбільший резонанс навколо законопроєкту викликало побоювання, що вихід до річки чи озера тепер стане платною послугою для кожного українця. Дехто навіть почав говорити про «податок на вудочку». Проте, аналіз правової бази та самого тексту реформи свідчить про зворотне: фундаментальне право громадян на безоплатне рибальство не лише зберігається, а й отримує чіткі межі, які захищають чесного рибалку.
Юридичний фундамент: Вода — власність народу
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря та водні ресурси є об’єктами права власності Українського народу. Реформа жодним чином не зазіхає на цей принцип. Більше того, стаття 47 Водного кодексу України, яка гарантує право на загальне водокористування (включаючи любительське рибальство), залишається «наріжним каменем» законодавства.
Це означає, що:
- Ви, як і раніше, маєте право вільно та безкоштовно перебувати на березі державних водойм.
- Ви маєте право ловити рибу однією або кількома вудочками (в межах дозволеної кількості гачків) абсолютно безоплатно.
- Безоплатна добова норма вилову нікуди не зникає. Кожен громадянин може прийти до води та винести свій законний улов (зараз це 3 кг + одна особина, що перевищує цю вагу) без жодних сплат.
У чому полягає реальна зміна? Проблема «сірої зони»
До сьогодні в Україні існувала парадоксальна ситуація. Якщо рибалка-любитель, захопившись процесом, спіймав трохи більше норми, він автоматично ставав «браконьєром». Не було законного способу сказати державі: «Я хочу сьогодні рибалити довше і готовий офіційно сплатити за додатковий ресурс».
Це створювало величезне поле для корупції та зловживань з боку інспекторів. Будь-який «перелов» у кілька сотень грамів міг стати причиною для величезного штрафу та конфіскації знарядь лову.
«Рибальський квиток» — це опція, а не обов’язок
Новий законопроєкт пропонує цивілізований вихід — впровадження рибальського квитка на понадлімітний вилов. Важливо підкреслити: це не обов’язковий платіж для кожного пенсіонера з бамбуковою вудкою. Це платна послуга для тих, хто свідомо хоче виловити більше.
Як це працює?
- Для більшості рибалок: Якщо вам достатньо стандартної норми для сімейної вечері — для вас нічого не змінюється. Ви просто рибалите безкоштовно.
- Для азартних рибалок та спортсменів: Якщо ви знаєте, що сьогодні «йде кльов» і хочете легально виловити, скажімо, ще 5 кг понад норму, ви просто купуєте електронний квиток через систему «еРибальство». Це робить вас повністю захищеним перед законом.
Куди йдуть гроші? Принцип «справедливого відтворення»
Раніше штрафи за незаконний вилов йшли у загальний «котел» держбюджету, де вони розчинялися. Нова система передбачає, що кошти від рибальських квитків мають цільове призначення. Вони спрямовуються у спеціальний фонд, гроші з якого витрачатимуться на:
- Зариблення: Купівлю малька саме тих видів риб, які популярні серед любителів (короп, щука, судак тощо).
- Меліорацію: Очищення водойм та боротьбу із заростанням річок.
- Охорону: Забезпечення рибоохоронних патрулів сучасними засобами контролю, щоб зупинити справжніх браконьєрів із сітками та електровудками, які нищать ресурс мільйонами особин.
Держава не забирає у вас право на рибу. Вона каже: «Базова частина — ваша безкоштовно. Якщо хочете більше — купіть додаткову частку ресурсу, і ми за ці гроші випустимо в цю річку нову рибу». Це нормальний діалог між громадянином і державою в будь-якій розвиненій країні світу. Риболовля залишається доступним відпочинком, але стає відповідальним хобі.
2. Посвідчення рибалки-любителя: діджиталізація як інструмент захисту, а не контролю
Другим за популярністю «страхом» після платності стало впровадження обов’язкового Посвідчення рибалки-любителя. Критики реформи поспішили охрестити це «цифровим концтабором» та «тотальним наглядом». Проте, якщо зазирнути в суть механізму, стає зрозуміло: електронне посвідчення — це не «шпигун у смартфоні», а ваш офіційний квиток у правове поле, який робить рибалку повноправним суб’єктом, а не просто «людиною з вудкою», яку можна безпідставно оштрафувати.
Повністю безкоштовно та безстроково
Перше і найважливіше: згідно із законопроєктом №10540, Посвідчення рибалки-любителя видається безоплатно. Це не прихований збір і не податок. Більше того, воно є безстроковим. Вам не доведеться щороку поновлювати документи, проходити перереєстрацію чи знову звертатися до державних органів.
Завдяки системі «еРибальство» (Єдина державна електронна система управління галуззю рибного господарства) процес отримання посвідчення займає кілька хвилин у смартфоні. Це сучасний сервіс, що виключає:
- поїздки в райцентри;
- стояння в чергах під кабінетами;
- спілкування з чиновниками, які «чекають на подяку».
Захист від свавілля та «паличкової системи» інспекторів
Досі рибалка на березі був практично беззахисним перед суб’єктивним рішенням інспектора. Немає чітких доказів — немає захисту.
Наявність Посвідчення в системі «еРибальство» кардинально змінює ситуацію:
- Ідентифікація: Коли ви маєте цифровий QR-код посвідчення, ви офіційно зареєстровані як законослухняний рибалка. Це психологічно змінює формат спілкування з патрулем.
- Прозорість дій: Усі перевірки та акти фіксуються в системі. Інспектор більше не може «вигадати» порушення з повітря, бо кожна його дія тепер залишає цифровий слід.
- Мінімізація контактів: У перспективі система дозволить проходити перевірки миттєво, просто просканувавши код, без довгих з’ясувань особи та виписування паперових протоколів.
Науковий підхід: Ви не просто «номер у базі», ви — частина екосистеми
Чому державі важливо знати, скільки в країні рибалок? Це не цікавість, а сувора біологічна необхідність.
Сьогодні зариблення водойм відбувається «на око». Ми не знаємо точно, скільки тонн риби вилучається любителями щороку. Відповідно, наука не може точно розрахувати, скільки малька (коропа, товстолоба чи щуки) потрібно випустити у конкретну річку, щоб вона не перетворилася на пустелю.
Посвідчення дає статистику:
- Скільки людей реально користується ресурсом?
- Яке навантаження на конкретні водойми?
- Який реальний запит громади на відтворення риби?
Без ідентифікації користувачів неможливо побудувати успішну модель відтворення біоресурсів. Цифровізація перетворює «неконтрольоване вилучення» на «стале управління».
Європейський досвід: Україна обирає легкий шлях
Для порівняння варто поглянути на країни ЄС, куди ми прямуємо:
- Німеччина: Щоб отримати право на риболовлю (Fischereischein), ви повинні пройти багатомісячне навчання та скласти складний іспит на знання біології риб та правил екології. Це коштує сотні євро.
- Польща: Необхідно мати «Карту вендкарську» (Karta Wędkarska), за яку сплачуються збори та членські внески.
- Чехія: Потрібно отримати рибальський квиток (Rybářský lístek) в органах муніципалітету.
В Україні ж пропонується найліберальніша модель: жодних іспитів, жодної плати за саме посвідчення — лише проста реєстрація для формування прозорої спільноти.
Посвідчення рибалки-любителя — це ваш «паспорт» у світі сучасного рибальства. Це підтвердження того, що ви не браконьєр, а відповідальний громадянин, який поважає природу. Це захист від корупції на березі та фундамент для того, щоб у наших річках нарешті стало багато риби. Діджиталізація вбиває хаос, а хаос — це єдине середовище, де почуваються комфортно корупціонери та нищитилі природи. Для чесного рибалки — це виключно позитивна зміна.
3. Куди йдуть гроші від рибальського квитка: інвестиція у власний улов та кінець «тіньових кас»
Одне з ключових питань, яке ставить кожен рибалка: «Кому я плачу і де ці гроші розчиняться?». Історія українського державотворення привчила нас до того, що кошти часто зникають у «загальному котлі» бюджету. Проте реформа рибної галузі через законопроєкт №10540 пропонує принципово іншу, прозору модель.
Спеціальний фонд: гроші, які неможливо витратити «не на рибу»
Законопроєкт чітко визначає, що кошти від реалізації рибальських квитків (плати за вилов понад безоплатну норму) спрямовуються не до загального фонду, а до Спеціального фонду державного бюджету.
Для звичайного громадянина це означає стратегічну перевагу: ці гроші мають цільове призначення. Згідно з законом, їх не можна витратити на будівництво доріг чи премії чиновникам. Вони «заблоковані» виключно для розвитку галузі. Ви купуєте не просто «папірець», ви купуєте ресурс для своєї наступної риболовлі.
1. Науково обґрунтоване відтворення (Зариблення)
Раніше зариблення відбувалося хаотично або за рахунок волонтерських зборів. Тепер держава отримує стабільне джерело фінансування для:
- Масштабного випуску малька: Кошти підуть на закупівлю зарибка найбільш цінних видів (судака, щуки, сома, коропа) у державних та приватних рибзаводів.
- Підтримки державних рибовідтворювальних заводів: Це дозволить модернізувати інкубаційні цехи, щоб випускати у водойми здорову, життєздатну молодь риби.
- Наукового моніторингу: Вперше гроші будуть витрачатися на те, щоб зрозуміти, яку саме рибу і куди треба випускати, базуючись на даних системи «еРибальство», а не на фантазіях чиновників.
2. Охорона водойм: перехід від «паличної системи» до високих технологій
Частина коштів буде спрямована на фінансування рибоохоронного патруля. Але йдеться не про збільшення кількості інспекторів, а про якісну зміну їхньої роботи:
- Сучасне обладнання: Дрони з тепловізорами, швидкісні катери та нагрудні камери. Це дозволить виявляти реальних браконьєрів із сітками та електровудками на великих дистанціях.
- Боротьба з «великим» браконьєрством: Коли патруль фінансується прозоро, у нього зникає потреба «доїти» дідуся з вудочкою, щоб купити бензин для човна. Увага зміщується на організовані групи, які нищать рибу тоннами.
- Ліквідація ННН-рибальства: Це виконання вимог ЄС щодо жорсткого припинення незаконного, непідзвітного та нерегульованого лову.
3. Економічна справедливість: користувач платить за ресурс
Законопроєкт впроваджує принцип «User Pays» (Користувач платить), який діє у всьому цивілізованому світі.
- Раніше: Рибалка, який виловлював 20 кг риби «в тиху», забирав ресурс у мільйонів інших людей, нічого не віддаючи натомість.
- Тепер: Якщо ти хочеш вилучити з природи більше, ніж передбачено соціальною (безоплатною) нормою — ти платиш справедливу ціну. Ці гроші повертаються у воду у вигляді нового малька. Це чесно щодо інших рибалок і щодо самої природи.
Прозорість через цифровізацію: де мій чек?
Завдяки системі «еРибальство», кожна транзакція за рибальський квиток є прозорою. Ви платите через державний сервіс, кошти миттєво фіксуються, і ви можете бачити звіти: скільки коштів зібрано і на які заходи з меліорації чи зариблення вони були спрямовані. Це вбиває стару систему, де «домовитися на місці» з інспектором за 500 грн було простіше, ніж платити штраф. Тепер ваші гроші йдуть не в кишеню, а в річку.
Рибальський квиток — це не «збір за повітря». Це прозорий механізм, де рибалка стає прямим замовником послуги «багата на рибу водойма». Сплачуючи за додатковий вилов, ви фактично фінансуєте охорону свого улюбленого місця відпочинку від сіток та забезпечуєте наявність риби у ньому на наступний сезон. Це перехід від моделі виживання до моделі сталого розвитку.
4. Боротьба з браконьєрством за європейськими нормами: захист чесних рибалок від мародерства на воді
Одним із найважливіших і, водночас, найбільш обговорюваних аспектів реформи є впровадження жорстких механізмів боротьби з так званим ННН-рибальством (незаконним, непідзвітним та нерегульованим). Для багатьох цей термін звучить як бюрократична абревіатура, але за ним стоїть головна вимога Європейського Союзу та єдиний шанс врятувати українські річки від екологічної катастрофи.
Що таке ННН-рибальство і чому воно стосується кожного?
Це не просто «ловля без квитка». Це системне нищення водних ресурсів:
- Незаконне: ловля в заборонених місцях, у заповідниках, під час нересту або забороненими знаряддями (сітками, електровудками).
- Непідзвітне: коли вилов не фіксується, що заважає науці оцінити стан водойми.
- Нерегульоване: ловля видів, що зникають, або в обсягах, які не дають популяції відновитися.
Реформа стає на бік того рибалки, який прийшов до води відпочити з вудочкою, і оголошує війну тим, хто перетворив державний ресурс на засіб легкої наживи, залишаючи після себе порожні водойми.
Система балів: «водійське посвідчення» для рибалки
Найбільше міфів виникло навколо системи нарахування балів за порушення. Критики намагаються подати це як засіб тиску, але насправді це найбільш справедливий інструмент контролю, запозичений з досвіду провідних країн світу (Німеччини, США, Польщі).
Як це працює і чому це нормально?
Уявіть систему штрафних балів для водіїв. Якщо ви випадково порушили правила паркування — це одна ситуація. Якщо ж ви систематично проїжджаєте на червоне світло — ви небезпечний для суспільства і маєте бути позбавлені права керування.
Аналогічно у рибальстві:
- Диференціація: Система чітко розділяє випадкову помилку та свідомий злочин. Людина, яка випадково перевищила норму на кілька сотень грамів, не може нести таку ж відповідальність, як той, хто вийшов на воду з електровудкою чи кілометрами сіток.
- Запобігання рецидивам: Бали накопичуються лише у злісних порушників. Якщо людина системно ігнорує правила, її право на риболовлю тимчасово призупиняється. Це логічно: якщо ти не поважаєш закон і природу — природа має бути захищена від тебе.
- Справедливість: Сьогодні мільйони чесних рибалок страждають від дій 5% браконьєрів. Коли річка стає порожньою через сітки, програють усі. Система балів «відсікає» саме цей деструктивний відсоток користувачів.
Захист від корупції інспектора
Система балів, інтегрована в електронну систему «еРибальство», — це потужний удар по хабарництву. Раніше інспектор міг «закрити очі» на порушення за гроші або, навпаки, залякувати рибалку конфіскацією човна за дрібницю.
Тепер кожен протокол фіксується цифрово. Бали нараховуються автоматично згідно з чітким переліком порушень. Інспектор стає просто реєстратором факту, а не «суддею», який вирішує вашу долю на березі. Це забирає у чиновника інструмент шантажу.
Європейський шлях — це порядок
Вимога ЄС щодо боротьби з ННН-рибальством — це не забаганка Брюсселя. Це частина великої угоди, яка дозволить Україні:
- Отримувати міжнародні гранти на відновлення екології річок.
- Експортувати українську рибну продукцію на європейські ринки (що дасть поштовх нашому фермерству).
- Побудувати систему, де риби у водоймах стає більше з кожним роком.
Боротьба з браконьєрством через систему балів та прозорий облік — це не «відбирання прав». Це повернення права на успішну риболовлю мільйонам українців. Коли з водойм зникнуть кілометри сіток, а любителі будуть підзвітними, кожен вихід до води з вудочкою приноситиме результат, а не розчарування. Це нормально для цивілізованої країни — знати ціну свого природного багатства і не давати його розкрадати.
5. Риболовля у заповідниках: лад замість хаосу та кінець «закритим клубам»
Питання рибальства на територіях природно-заповідного фонду (національні парки, заказники тощо) завжди було одним із найбільш конфліктних. Критики законопроєкту №10540 закидають, що передача контролю за виловом у ПЗФ до «рибного» відомства нібито розв’яже руки промисловикам і знищить екологію. Проте реальність виглядає рівно навпаки: реформа спрямована на те, щоб прибрати корупційні лазівки та зробити заповідні водойми підзвітними громаді, а не окремим «впливовим» особам.
Усунення дублювання функцій: хто за що відповідає?
До сьогодні управління ресурсами в заповідниках нагадувало лебедя, рака та щуку. З одного боку — екологічне законодавство, з іншого — норми рибного господарства. Через розмитість повноважень виникала ситуація «колективної безвідповідальності».
Законопроєкт пропонує чітку вертикаль:
- Міндовкілля та адміністрації парків встановлюють заповідний режим (де взагалі не можна ловити, а де можна).
- Держрибагентство через цифрові інструменти забезпечує технічний контроль, облік та моніторинг вилову там, де він дозволений.
Це не «захоплення» територій, а розподіл праці. Екологи дбають про збереження екосистеми в цілому, а профільні фахівці-іхтіологи забезпечують професійний нагляд за водними біоресурсами.
Світло проти темряви: боротьба з «кумівським» рибальством
Ні для кого не секрет, що сьогодні у багатьох національних парках риболовля де-факто існує, але вона часто є «невидимою» для держави. Це так звані «наукові лови» або «меліоративні заходи», під виглядом яких вилучаються тонни цінної риби без жодних податків та зариблення.
Реформа впроваджує три рівні прозорості:
- Цифровий дозвіл: Будь-який вилов (науковий, контрольний чи обмежений промисловий) тепер має фіксуватися в системі «еРибальство». Кожен дозвіл — це публічний документ, який можна перевірити.
- Жорсткі ліміти: Квоти на вилов у заповідниках тепер базуватимуться виключно на наукових обґрунтуваннях, які проходять відкриту процедуру затвердження.
- Простежуваність: Кожна рибина, виловлена навіть у межах «спецкористування» у ПЗФ, повинна бути промаркована та облікована. Це робить неможливим продаж заповідної риби «з-під поли».
Любительське рибальство у ПЗФ: права громадян
Важливо заспокоїти рибалок-любителів: реформа не забороняє вам ловити вудочкою у зонах національних парків, де це дозволено положенням про цей парк. Навпаки, реєстрація в системі «еРибальство» дасть вам легальний статус.
Ви більше не будете почуватися «прохачем» перед дирекцією заповідника. Ваше право зафіксоване в законі, ваші правила — прозорі, а ваш внесок (якщо ви купуєте квиток на додатковий вилов) йде на розвиток саме цієї заповідної території.
Науковий підхід замість чиновницького апетиту
Законопроєкт вводить вимогу: будь-які ліміти на використання біоресурсів у заповідниках мають готуватися провідними науковими установами (НАН України, НААН України). Це означає, що чиновник не зможе «намалювати» квоту в кабінеті — за кожну вилучену рибину вчені нестимуть відповідальність.
Висновок розділу
Реформа ПЗФ у частині рибальства — це перехід від «феодального» управління парками до сучасного менеджменту.
- Для природи — це захист від неконтрольованого вибивання риби під прикриттям «науки».
- Для держави — це повний облік кожного кілограма ресурсу.
- Для рибалки — це чітке розуміння правил гри: де ловити можна, а де — табу.
Замість того, щоб бути «сірою зоною» для браконьєрів у краватках, заповідні водойми стають еталоном порядку. Це і є справжня європейська інтеграція — коли закон один для всіх, незалежно від статусу водойми.
6. Чому це важливо саме зараз: від «споживання» до «відповідального господарювання»
Запитання «чому саме зараз?» часто звучить як докір, але в контексті рибної галузі відповідь очевидна: ми стоїмо на межі, за якою наші водойми можуть перетворитися на «біологічні пустелі». Реформа — це не просто виконання вимог Євросоюзу, це реанімація української природи, яка роками страждала від системного грабунку та безвідповідальності.
Прощання з радянською ілюзією «спільного та нічийого»
Десятиліттями в Україні панувала пострадянська модель ставлення до природи: «все навколо колгоспне — все навколо моє». Це призвело до того, що риба сприймалася як невичерпний безкоштовний ресурс, який можна брати без міри, без обліку та без повернення.
Результат ми бачимо сьогодні:
- Різке скорочення популяцій аборигенних видів риб (щука, сом, судак).
- Засилля інвазивних видів та заростання річок.
- Браконьєрство, яке стало «нормою» через відсутність прозорого обліку.
Ми хочемо, щоб через 10, 20 чи 50 років наші діти та онуки могли вийти на берег Дніпра чи Десни та відчути той самий азарт риболовлі, який маємо ми. Але щоб це сталося, ми мусимо перестати бути лише споживачами і стати господарями.
Нова філософія: Модель партнерства «Держава — Громадянин»
Законопроєкт №10540 пропонує принципово новий «соціальний договір» у сфері рибальства. Це вже не гра в «кішки-мишки» з інспектором, а цивілізоване партнерство, де кожна сторона має свої обов’язки та вигоди:
- Держава як сервіс та захисник:
Держава нарешті відмовляється від ролі «карателя з папірцем» і стає постачальником цифрових послуг. Система «еРибальство» — це зручний інструмент, який робить риболовлю прозорою. Одночасно держава бере на себе зобов’язання жорстко охороняти водойми від справжніх злочинців — тих, хто використовує сітки та струм, нівелюючи зусилля мільйонів чесних рибалок. - Рибалка як відповідальний учасник:
Безкоштовна реєстрація та отримання посвідчення — це ваш внесок у порядок. Це спосіб сказати: «Я — чесний рибалка, я поважаю правила, і я маю право на свій вилов». Ви отримуєте не лише право на цивілізований відпочинок, а й право вимагати від держави результату: куди пішли гроші від квитків і де нова риба у воді? - Прозорість як гарантія майбутнього:
Головний козир реформи — замкнене фінансове коло. Раніше гроші за порушення «зникали» в бюджеті. Тепер кожна гривня, сплачена за рибальський квиток (якщо рибалка вирішив взяти більше за норму), має чіткий шлях повернення. Це пряма інвестиція: сьогодні ви купуєте квиток — завтра держава на ці кошти закуповує малька та випускає його саме у вашу водойму.
Екологічна безпека та продовольча незалежність
У часи війни та післявоєнної відбудови кожен природний ресурс набуває стратегічного значення. Риба — це продовольча безпека країни. Розвиток аквакультури та збереження диких популяцій, які прописані в законопроєкті, дозволять Україні менше залежати від імпорту та розвивати власний ринок.
Висновок розділу:
Ця реформа — про дорослішання нашого суспільства. Ми маємо визнати, що безконтрольне використання природи веде в нікуди. Побудова цивілізованої, цифрової та прозорої системи рибальства — це єдиний спосіб зберегти українські річки живими. Це нормально, це сучасно, і це єдино правильний шлях для європейської країни. Ми не забираємо воду у людей — ми повертаємо в неї життя.
Висновок: Нова ера українського рибальства — баланс прав та обов’язків
Підбиваючи підсумок, важливо підкреслити: законопроєкт №10540 та супутні реформи — це не про обмеження чи заборони. Це про довгоочікуваний перехід від пострадянської анархії, де водойми винищувалися безконтрольно, до цивілізованого порядку, де кожен учасник процесу розуміє свої вигоди.
Конституція: права, що нерозривно пов’язані з відповідальністю
Сьогодні ми часто апелюємо до Конституції України, згадуючи 13-ту статтю: «Водні ресурси є об’єктами права власності Українського народу». І це правда — річки та риба в них належать кожному з нас. Проте право власності — це не лише право «брати».
Конституція дає нам не тільки права, а й накладає на кожного громадянина певну відповідальність. Стаття 66 Основного Закону прямо зазначає: «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі…». Саме в цьому полягає філософія нової реформи. Держава створює умови, за яких громадянину легше виконувати свій конституційний обов’язок — берегти природу, не відмовляючись від улюбленого хобі.
Що отримує рибалка в результаті реформи?
- Збережене право на вудочку та відпочинок: Любительське рибальство в межах соціальної норми залишається безоплатним і доступним для кожного. Це ваше право на зв’язок із природою, яке ніхто не забирає.
- Захист особистих даних та цифрова свобода: Система «еРибальство» — це ваш надійний щит. Всі ваші права зафіксовані в реєстрі, що виключає можливість маніпуляцій чи безпідставних звинувачень з боку контролюючих органів. Ви стаєте «видимим» для закону, а отже — захищеним.
- Прозорий шлях кожної гривні: Якщо ви вирішуєте придбати рибальський квиток для понадлімітного вилову, ви перестаєте годувати «тіньові каси». Ваші гроші спрямовуються у спеціальний фонд і повертаються в ту саму річку, де ви ловите, у вигляді нового зариблення та сучасної охорони.
- Європейська ідентичність: Ми нарешті впроваджуємо практику, яка є нормою для Польщі, Німеччини, Франції чи Чехії. Це шлях успішних країн, де рибальство — це не «полювання за виживанням», а задоволення від процесу у водоймах, які кишать рибою.
Час ставати господарями
Не варто боятися змін. Варто боятися порожніх річок і повної відсутності правил, яка вигідна лише браконьєрам та корупціонерам. Законопроєкт №10540 дає нам шанс стати частиною цивілізованої спільноти відповідальних рибалок.
Риба — це наше національне багатство. І сьогодні ми робимо перший реальний крок до того, щоб нарешті почати його рахувати, цінувати та примножувати. Відповідальне ставлення сьогодні — це гарантія того, що завтра нам і нашим дітям буде що ловити.
Настав час перестати бути просто споживачами і стати справжніми господарями своєї землі та своєї води. І це — нормально для правової, європейської держави.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.