Поки країна бореться за правопорядок, у тилу продовжують діяти схеми, що нагадують «лихі 90-ті», але загорнуті у сучасну обгортку так званих “режимів” з печатками наукових інститутів. Справа Северинівського ставу на Вінниччині стала класичним прикладом того, як за допомогою абревіатури СТРГ (Спеціальне товарне рибне господарство) можна роками безкоштовно використовувати державну землю, маніпулювати цифрами та шантажувати громаду вигаданими збитками.
Юридичний фокус: Оренда, якої не було, та «чорний хід» Інструкції №4
Історія конфлікту навколо ставу «Северинівський» (площею від 33,6 га за кадастром до 40 га за звітами підприємців) вийшла у публічну площину як гучний скандал. Засновник ТОВ «Августус» Віктор Матищук обрав тактику «найкращий захист — це напад», публічно звинувативши прокуратуру в «рейдерському вилученні рибних ресурсів». Проте за ширмою гучних епітетів ховається банальне багаторічне порушення фундаментальних норм земельного та водного права.
Аналіз постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2023 року розбиває аргументи підприємців ущент. Виявилося, що протягом п’яти років (2018–2022) ТОВ «Августус» використовувало величезний водний об’єкт, не маючи жодного належним чином оформленого права користування. Громада Северинівки не бачила податків від оренди, не мала впливу на стан водойми, поки приватна структура фактично приватизувала державний ресурс.
«Схематоз» через Інструкцію №4: Як обійти громаду?
Як став став «нічийним» для громади, але «своїм» для бізнесу? Ключ до розгадки — Інструкція №4, затверджена Держкомрибгоспом ще у 2008 році. Цей документ роками слугував ідеальним інструментом для обходу законних процедур оренди.
У чому полягала юридична маніпуляція?
- Заміна оренди «режимом»: Замість того, щоб іти на відкритий аукціон, змагатися за право оренди та укладати договір із місцевою радою (як того вимагають Земельний та Водний кодекси), підприємці розробляли так званий «Режим рибогосподарської експлуатації» (СТРГ).
- Погодження «через голову» власника: Інструкція №4 дозволяла погоджувати ці Режими у київських кабінетах Держрибагентства. Місцеві громади часто навіть не знали, що їхній став уже «експлуатується» за паперами, підписаними за сотні кілометрів від села.
- Гра в слова: Бізнесмени вигадали зручну юридичну конструкцію: «Ми не орендуємо водний об’єкт, ми лише здійснюємо спеціальне використання біоресурсів». Мовляв, ставок нам не потрібен, нам потрібна лише риба в ньому. Проте фізично здійснювати рибництво, не займаючи водойму та землю під нею, неможливо.
Судовий вердикт: СТРГ — це не титул на землю
У суді представники ТОВ «Августус» намагалися довести, що наявність затвердженого Режиму СТРГ та Дозволу на спецвикористання автоматично дає їм право перебувати на водоймі. Однак суддями була озвучена жорстка та однозначна позиція, яка тепер має стати прецедентом для всієї України:
«Наявний у відповідача Режим рибогосподарської експлуатації не є правовстановлюючим документом, що надає право користування водним об’єктом чи земельною ділянкою під ним. Це лише документ, що визначає технологію вилову».
Фактично, суд підтвердив: ТОВ «Августус» переплутало дозвіл на діяльність із правом на майно. Це те саме, що отримати ліцензію на водіння автомобіля і на цій підставі вважати будь-яку машину на вулиці своєю.
Чому це не «рейдерство», а законний інтерес громади?
Коли Віктор Матищук апелює до «критичного стану правового захисту СТРГ», він насправді жалкує про втрату можливості експлуатувати ресурси громади за безцінь. Прокуратура в цій справі виступила не як «рейдер», а як єдиний орган, що зміг захистити право Северинівської ОТГ самостійно розпоряджатися своїм майном.
Поки діяв «схематоз» через Інструкцію №4, громада була стороннім спостерігачем. Тепер, після рішення суду, став має бути виставлений на прозорий аукціон. Це означає:
- Ринкову ціну оренди до бюджету громади замість «нуля».
- Чіткі зобов’язання орендаря щодо догляду за водоймою.
- Відкритість для будь-якого інвестора, а не лише для того, хто «домовився» в Києві про Режим.
Скасування Інструкції №4 у 2024 році стало логічним завершенням епохи «рибного феодалізму». Справа Северинівського ставу доводить: будь-які «наукові режими» та «паперові зариблення» розсипаються в суді, як тільки справа доходить до базового питання — де ваш договір оренди землі?
«Кабінетні дослідження» та географічні фантоми: Хто і як «малював» Режим СТРГ?
Одне з найгостріших запитань у справі Северинівського ставу: яким чином державні органи взагалі погодили Режим СТРГ на об’єкт, параметри якого існують лише у фантазіях розробників? Аналіз документів виявляє разючу розбіжність: у наукових звітах та Режимі площа ставу вказана як 40,14 га, тоді як офіційний Державний земельний кадастр (номер 0521087500:04:004:0254) чітко фіксує земельну ділянку площею 33,67 га.
Цей розрив у майже 7 гектарів — не технічна помилка. Це прямий доказ того, що розробники науково-біологічного обґрунтування (НБО) навіть не виїжджали на місце для проведення реальної оцінки водойми.
НБО «наосліп»: Коли наука стає спільником схеми
Процедура створення СТРГ за старою моделлю виглядала так: підприємець замовляє НБО у профільного інституту, а Держрибагентство (ДАРГ) його затверджує. У випадку з ТОВ «Августус» цей ланцюжок спрацював за принципом «кабінетної творчості»:
- Ігнорування кадастру: Науковці «намалювали» зайві гектари площі, щоб штучно завищити ліміти на вилов та розрахувати більшу біомасу риби. Якби розробники дійсно проводили польові дослідження та заміри дзеркала води, вони б не змогли проігнорувати офіційні межі земельної ділянки.
- Заочна оцінка стану: Висновки про «високу рибопродуктивність» занедбаного, мілководного та замуленого ставу свідчать про те, що стан водойми оцінювався за старими радянськими картами чи за словами замовника. Жоден реальний гідробіологічний аналіз не підтвердив би можливість отримання 400 кг риби з гектара у такому зарослому болоті.
- Легалізація самозахоплення: Погоджуючи Режим на 40 га там, де ділянка становить 33 га, ДАРГ фактично легалізувало право підприємця використовувати «нічийні» прибережні смуги та прилеглі землі громади, які не входили до офіційного відводу.
Системні маніпуляції: Галузь на службі «паперового» рибництва
Випадок Северинівки — це не виняток, а діагноз системі, що діяла десятиліттями. Роками в Україні НБО розроблялися як формальна відписка за гроші замовника. Наукові установи замість того, щоб бути запобіжником виснаження ресурсів, стали «сервісним центром» для легалізації безкоштовного користування водоймами.
Як це відбувалося системно?
- Відсутність верифікації: Держрибагентство роками затверджувало Режими СТРГ, не перевіряючи наявність договорів оренди землі. Це дозволяло бізнесу створювати «правову бульбашку»: Режим є, а законних прав на землю немає.
- Маніпуляція навіскою: У звітах вказувався зарибок із високою виживаністю, хоча по факту вселялася «мільйонна» дрібнота вагою 15-20 грамів, яка масово гинула в першу ж зиму. Це дозволяло тримати водойму під контролем «паперових» активів.
Рецепт оновлення: Від НБО до цифрового двійника
Концепція ГС «Риба України» та законопроєкт №12384 покликані назавжди ліквідувати цей кабінетний схематоз. Реформа пропонує:
- Цифрова паспортізація: Площа водойми в системі «еРибальство» має автоматично підтягуватися з Держгеокадастру. Жоден «науковець» більше не зможе додати зайвий гектар у звіті.
- Реальний моніторинг: Замість паперових обґрунтувань — дані з електронних журналів вилову та камер спостереження на берегах.
- Синхронізація прав: Режим СТРГ не може бути виданий без підтвердженого права оренди землі.
Справа Северинівського ставу викрила глибинний корупційний зв’язок між замовним «науковим» обґрунтуванням та кабінетними рішеннями чиновників. Це і є та сама «економіка вичерпання», де папірець із синьою печаткою інституту замінював собою реальну працю, закон та інтереси громади.
Математика абсурду: Як «паперова риба» перетворюється на віртуальні мільйони
Найбільш цинічна частина цієї історії розгортається у площині цифр. Коли стає зрозуміло, що юридичну битву за Северинівський став програно, у гру вступає «важка артилерія» — звіти про рибопродуктивність. ТОВ «Августус» використовує звіти Інституту рибного господарства (ІРГ) не для наукових цілей, а як інструмент фінансового шантажу громади та держави.
Результат розрахунків ІРГ приголомшує: у мілководному, замуленому та захаращеному рослинністю ставу нібито «нагулялося» 16 145 кг риби ринковою вартістю 1 030 355 грн. Проте, якщо взяти до рук калькулятор і дані про реальні зариблення, ця «наукова» конструкція розсипається, як картковий будинок.
Чудо №1: Коефіцієнти виживання, що ігнорують біологію
У жовтні 2022 року під спалахи фотокамер у Северинівський став випустили 3 333 екземпляри дволіток коропа. Це факт, зафіксований рибоохоронним патрулем.
- Біологічна реальність: Северинівський став — це мілководна водойма, що інтенсивно заростає. У таких об’єктах через зимовий дефіцит кисню (замори) та тиск хижаків виживання коропа після першої зимівлі становить у найкращому випадку 25%. Тобто навесні 2023 року у воді мало б залишитися близько 830 рибин.
- «Наукова» магія ІРГ: У звіті інституту станом на весну 2023 року вказано, що у ставку плаває 1 510 дворічок коропа.
- Висновок: Кількість риби у звіті завищена майже вдвічі. Виходить, що за версією «науковців», короп у зимовому стані не лише не гинув, а й активно «самозароджувався» під льодом.
Чудо №2: Риби-ветерани, які відмовляються вмирати
Ще абсурдніша ситуація зі старшими віковими групами коропа (віком 5–6 років).
- Хронологія зариблення: У грудні 2018 року «Августус» звітував про вселення 3 000 екземплярів зарибка.
- Математика виживання: За 5-6 років природна смертність, вилов та замори мали б залишити у ставку лічені одиниці цієї риби. Навіть за надто оптимістичними прогнозами, їх не могло залишитися більше 400-500 штук.
- Дані звіту ІРГ: У таблиці «виходу показників» інститут малює цифру в 1 100 дорослих особин (828 п’ятирічок та 272 шестирічки).
- Висновок: Кількість дорослої риби у звіті перевищує біологічно можливий ліміт на 120%. Це «паперові фантоми», які існують лише для того, щоб накрутити загальну біомасу до потрібних 16 тонн.
Чудо №3: 3,5 мільйони гривень «з повітря»
Але справжній пік маніпуляції криється у запиті Віктора Матищука до Голови робочої групи. У своєму тексті він безапеляційно стверджує: підприємство вже отримало збитки у розмірі 4 582 783 грн.
- Де логіка? До цього самого запиту пан Матищук додає «Розрахунок збитків» від ІРГ (Додаток №1), де чорним по білому написано: ринкова вартість усієї наявної риби — 1 030 355 грн.
- Запитання на 3,5 мільйони: Звідки у тексті звернення взялася сума, яка у чотири з половиною рази перевищує навіть той завищений розрахунок, який зробив інститут?
Ця невідповідність — прямий доказ того, що цифри малюються «зі стелі». До мільйона «паперової риби» просто додали ще 3,5 мільйони «хотілок», сподіваючись, що чиновники в робочій групі не будуть порівнювати текст запиту з додатками.
Біомаса в болоті: Чому 16 тонн — це міф?
Северинівський став — це не інтенсивне рибне господарство з автоматичними годівницями та аерацією. Це мілководна водойма, що замулюється. Природна рибопродуктивність таких об’єктів на Вінниччині зазвичай не перевищує 60–100 кг на гектар.
Звіт ІРГ заявляє про продуктивність у 400 кг/га. Щоб досягти таких показників у зарослому болоті, ТОВ «Августус» мало б щодня висипати у воду тонни комбікорму, чого ніхто й ніколи не фіксував.
Підсумок: Ми маємо справу з класичною схемою створення віртуального активу. Спочатку за допомогою сумнівних наукових коефіцієнтів створюється «паперова біомаса», потім вона оцінюється за ринковими цінами, а на фінальному етапі засновник підприємства «накидає» зверху ще кілька мільйонів. Мета одна — залякати громаду величезними виплатами компенсацій та змусити прокуратуру відступити, залишивши водойму у фактичному безкоштовному користуванні «рибних схематозників».
СТРГ як інструмент маніпуляції: «Законна» відмичка та димова завіса із зарибка
Чому ТОВ «Августус» так відчайдушно тримається за статус СТРГ (Спеціального товарного рибного господарства) і називає його скасування «рейдерством»? Відповідь проста: цей режим є ідеальною юридичною «парасолькою», яка дозволяє роками експлуатувати державну водойму, ігнорувати місцеву громаду та створювати ілюзію законності там, де її немає. СТРГ у руках спритних ділків перетворюється з інструменту рибництва на інструмент захоплення ресурсів.
Зариблення як PR-акція: Копійчані інвестиції проти мільйонних боргів
Найпотужніший аргумент, який ТОВ «Августус» використовує у судах та медіа — це публічні акції із вселення риби. Вінницький рибоохоронний патруль регулярно звітує про ці заходи, створюючи підприємству реноме «добросовісного користувача». Але якщо зазирнути за лаштунки цих цифр, картина змінюється:
- Масштаб «інвестицій»: У травні 2019 року компанія гучно зариблювала став 3 000 екземплярів коропа вагою по 25–30 грамів. Вартість такого обсягу зарибка — це лише кілька тисяч гривень. У жовтні 2022 року у став випустили 1,5 тонни риби. Навіть за ринковими цінами, сукупні витрати на зарибок за всі роки — це мізер порівняно з орендною платою за 40 гектарів землі водного фонду, яку громада Северинівки не отримувала протягом п’яти років.
- Створення «заручників»: Кожне таке зариблення під протокол рибпатруля — це спосіб «застовпити» територію. Підприємець ніби каже: «Я випустив сюди свою власність (рибу), і тепер ви не можете мене вигнати, бо це буде рейдерство проти мого майна». Це маніпулятивна логіка, де випуск жмені зарибка стає підставою для безкоштовного володіння гектарами державної землі.
- Невідповідність амбіцій: Матищук заявляє про збитки у 4,5 млн грн, хоча сумарна вартість усього вселеного за роки зарибка (навіть із врахуванням його теоретичного росту) не наближається до цієї суми навіть на третину. Це класична спроба видати бажане за дійсне.
Мілководний фактор: Фізика проти «наукових» звітів
Другий стовп маніпуляції — це «малювання» нереальної рибопродуктивності у звітах. ТОВ «Августус» оперує цифрами у 400 кг риби на гектар, що для Северинівського ставу є чистою фантастикою.
- Природні обмеження: Северинівський став — водойма мілководна, замулена та сильно захаращена водною рослинністю. У таких умовах кисневий режим є вкрай нестабільним. Взимку під льодом гниюча рослинність поглинає весь кисень, що призводить до неминучих заморів.
- Відсутність інтенсифікації: Для того, щоб отримати 400 кг/га у такій водоймі, рибу потрібно інтенсивно годувати комбікормами та проводити аерацію води. Жодних даних про закупівлю тонн кормів чи роботу аераторів у матеріалах справи немає. Це означає, що риба мала б рости «на святому дусі».
- Фікція для судів: Заявлена мільйонна вартість біоресурсів — це юридична «отруйна пігулка». Підприємство створює фіктивний актив на папері, щоб у разі розірвання відносин виставити громаді такий рахунок за «залишену рибу», який місцевий бюджет не зможе оплатити. Це форма м’якого шантажу: «Або ви залишаєте нас тут безкоштовно, або ми засудимо вас на мільйони за нашу віртуальну рибу».
СТРГ як «чорний хід» для уникнення аукціонів
Головна маніпуляція полягає в самому статусі СТРГ. Замість того, щоб конкурувати на Prozorro.Продажі, піднімати ціну оренди та наповнювати бюджет громади, ТОВ «Августус» використовувало Режим СТРГ як спосіб отримати монополію на водойму через «наукове» обґрунтування.
Це дозволяло підприємству:
- Не проходити екологічну експертизу.
- Не розробляти паспорт водного об’єкта.
- Головне: не мати договору оренди землі, який є єдиним законним документом для перебування на ставку.
Таким чином, режим СТРГ у цій справі — це не про розвиток рибного господарства, а про побудову юридичної фортеці, яка дозволяє приватному бізнесу «приватизувати» прибутки від державних ресурсів, залишаючи громаді лише замулене дно та судові позови про «мільйонні збитки».
Громада повертає своє: Від «економіки вичерпання» до прозорого майбутнього
Рішення апеляційного суду про повернення ставу Северинівській громаді — це не просто перемога в окремій справі №902/635/22. Це стратегічний прецедент, що руйнує фундамент «рибного феодалізму» на Вінниччині. Позиція засновника ТОВ «Августус» Віктора Матищука про те, що його підприємство «грабують», не витримує критики: не можна вкрасти те, що тобі ніколи не належало.
Цей кейс став ілюстрацією того, що в Концепції ГС «Риба України» влучно названо «економікою вичерпання»: коли державний ресурс використовується як «безкоштовне пасовище», податки не сплачуються, а замість реального відновлення водойми громаді пропонують «паперову рибу» та віртуальні збитки.
Системні висновки та план дій для держави:
1. Тотальна ревізія СТРГ та синхронізація з «еРибальством»
Кейс ТОВ «Августус» довів: Режим СТРГ став «димовою завісою» для самовільного захоплення землі. Згідно з Концепцією оновлення галузі, необхідно негайно перевірити всі чинні Режими на території країни. Якщо у користувача немає договору оренди землі водного фонду — його діяльність має бути визнана браконьєрством. Впровадження системи «еРибальство» унеможливить такі маніпуляції в майбутньому: кожен вихід на воду та кожен кілограм виловленої риби матиме цифровий слід, а право на вилов буде автоматично заблоковане за відсутності легітимного договору оренди.
2. Кінець «паперовим зарибленням» та науковим маніпуляціям
Наукові установи, що малюють «космічні» показники виживання риби (як це зробив ІРГ для «Августуса», завищивши кількість дворічок коропа вдвічі), мають нести юридичну відповідальність. Концепція ГС «Риба України» пропонує революційне рішення: тотальна простежуваність (Traceability).
- Факт вселення зарибка має фіксуватися на відео з GPS-прив’язкою.
- Дані мають автоматично звірятися з обсягами малька, офіційно купленого через Рибну Біржу у сертифікованих фермерів.
Це назавжди позбавить ділків можливості шантажувати громади вигаданою біомасою, яка «раптово виросла» лише у звітах.
3. Рибна Біржа як інструмент справедливого ціноутворення
Спроба Матищука заявити про збитки у 4,5 млн грн при реальній вартості риби в 1 млн — це наслідок відсутності прозорого ринку. Концепція оновлення галузі впроваджує правило «першого продажу» виключно через Біржу. Це ліквідує готівкові розрахунки «на березі» та демпінг, яким СТРГ знищували легальну аквакультуру. Коли риба продаватиметься за реальними цінами (100+ грн/кг) із повною сплатою податків, собівартість СТРГ вирівняється з фермерською, а ринок очиститься від «кешових» схем.
4. Фінансовий цикл «Вода — Гроші — Риба — Вода»
Северинівська справа довела, що оренда через аукціони — єдиний шлях до порятунку водойм. Кошти від прозорих торгів та рентна плата за вилов повинні не «розчинятися» в загальних фондах, а акумулюватися у спеціальних фондах громад. Це дозволить місцевій владі не чекати милості від «користувачів», а самостійно замовляти через Біржу зариблення аборигенними видами (щука, судак, сом) у місцевих аквафермерів. Таким чином, природа почне оплачувати власне відновлення.
Резюме:
Северинівська справа — це фінальний акорд архаїчної, корупційної моделі управління ресурсами. Вимога ТОВ «Августус» легалізувати статус СТРГ як «окремого виду права» — це спроба законсервувати право на безкоштовне використання народного майна.
Реалізація Концепції ГС «Риба України» та законопроєкту №12384 — це єдина гарантія того, що рибна галузь перетвориться з джерела тіньового збагачення окремих груп на сучасний агропромисловий кластер. Громада має бути господарем на своїй землі, а кожен кілограм української риби повинен мати чесну ціну та легальне походження. Час «віртуальної риби» минув — настає час цифрової прозорості.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.