ОВД та аквакультура

Аргументи для скасування обов’язкової процедури ОВД для аквакультурних господарств з продуктивністю від 100 до 1000 тонн

Аквакультура — це індустрія, яка займається вирощуванням водних біоресурсів, зокрема риб, у спеціально створених або природних водоймах, відомих як ставки. Питання екологічного впливу цієї діяльності завжди було важливим для законодавців та екологічних організацій, особливо з огляду на вимогу щодо оцінки впливу на довкілля (ОВД). Однак є кілька переконливих аргументів, які можуть підтвердити необхідність скасування обов’язкової процедури ОВД для аквакультурних господарств з продуктивністю від 100 до 1000 тонн риби на рік, зокрема через те, що ставки є самоочисними системами. Ці природні системи мають здатність до природного очищення води, що дозволяє знизити екологічний вплив на довкілля.

Ставки як самоочисні системи

Ставки, навіть з продуктивністю від 100 до 1000 тонн риби на рік, є самоочисними системами, здатними до природного очищення води завдяки численним природним процесам. Вони очищають воду від органічних відходів, таких як фекалії риб та залишки кормів, через фізичні, біологічні та хімічні механізми. Ці процеси включають:

  • Фізичне очищення води за допомогою механічних фільтрів, якими є рослини, мул, донні організми.
  • Біологічне очищення, коли мікроорганізми в воді розкладають органічні відходи на нешкідливі компоненти.
  • Хімічне очищення, яке відбувається через природні хімічні реакції, що нейтралізують токсичні речовини.

Ці механізми гарантують, що ставка працює як замкнута система, де відходи не накопичуються, а переробляються і повертаються в екосистему у вигляді нешкідливих продуктів. Завдяки цьому ставкова аквакультура не завдає значної шкоди довкіллю, і проєкти малого та середнього масштабу часто мають мінімальний екологічний вплив.

Взаємозв’язок між якістю води та ростом риби

Основним фактором для успішного вирощування риби в аквакультурі є якість води. Якщо вода в ставку має погану якість, наприклад, з низьким вмістом кисню або підвищеним рівнем забруднення, риба просто не буде рости. Це природний механізм: риби не можуть існувати в умовах забрудненого середовища, бо їм не вистачає кисню та нормальних умов для розвитку.

Саме тому, якщо ставка має низьку продуктивність або зупинку росту риби, це однозначно вказує на погану якість води. В такому випадку господарство повинно або покращити водні умови, або зменшити кількість риби, щоб уникнути перенавантаження екосистеми.

Мінімальний екологічний вплив аквакультурних господарств з продуктивністю від 100 до 1000 тонн

Аквакультурні господарства з продуктивністю від 100 до 1000 тонн риби на рік є середніми за розміром і зазвичай не мають значного екологічного впливу на навколишнє середовище. Вони використовують природні ресурси без надмірного навантаження на екосистему. Для таких господарств відходи очищаються природними процесами, і вода стає чистою завдяки екосистемним механізмам самоочищення.

Якщо господарство не викликає серйозних проблем із забрудненням, а ставки працюють як екосистеми, то процедура ОВД стає непотрібною для таких підприємств. Зокрема, малий та середній бізнес у сфері аквакультури може розвиватися без необхідності виконання громіздких адміністративних процедур, що полегшує йому доступ до ринку.

Критерії для ОВД в Європейському Союзі

У Європейському Союзі країни-члени визначають мінімальні пороги для проведення процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД) для проєктів аквакультури. Згідно з Директивою 2011/92/ЄС, для великих аквакультурних господарств, які виробляють понад 1000 тонн риби на рік, процедура ОВД є обов’язковою. Для малих і середніх господарств з продуктивністю від 100 до 1000 тонн риби на рік, відповідно до національних законодавств, вимоги щодо проведення ОВД можуть варіюватися. Наприклад, у таких країнах, як Іспанія, Франція, Італія, Нідерланди, Данія, Швеція, Фінляндія, Польща, Німеччина та Австрія, поріг для обов’язкової ОВД становить 500 тонн риби на рік. Ці пороги можуть змінюватися в залежності від специфіки місцевого законодавства, що дозволяє державам адаптувати вимоги до реальних екологічних ризиків.

Чому варто скасувати обов’язкову процедуру ОВД для аквакультурних господарств з продуктивністю від 100 до 1000 тонн?

  1. Екологічний контроль: Ставки працюють як самоочисні системи, тому їх екологічний вплив мінімальний. Якщо погана якість води, риба не росте — природний механізм саморегуляції екосистеми.
  2. Мінімізація адміністративних бар’єрів: Для аквакультурних господарств, що не перевищують обсяг у 1000 тонн риби на рік, скасування обов’язкової процедури ОВД дозволить зменшити адміністративне навантаження і знизити витрати, що дасть змогу активно розвивати цей сектор.
  3. Інноваційні технології: За допомогою сучасних технологій, таких як Рециркуляційні аквакультурні системи (RAS), бізнес може ефективно управляти водними ресурсами, що ще більше знижує екологічний вплив.

Висновки

Ставки, навіть для аквакультурних господарств з продуктивністю від 100 до 1000 тонн риби на рік, є самоочисними системами, які очищають воду за допомогою природних процесів. Це дозволяє зменшити ризики забруднення довкілля та зберегти екологічну стабільність. У таких умовах обов’язкова процедура ОВД для аквакультурних підприємств стає непотрібною, оскільки їх діяльність не має значного екологічного впливу. Скасування цієї процедури допоможе зменшити адміністративний тягар для малих бізнесів і сприятиме їх розвитку, не завдаючи шкоди довкіллю.

Коментарі

Залишити відповідь